Путінський режим продовжує погрожувати ескалацією війни та натякає на застосування нових видів зброї. Кремль готує розширення конфлікту до тривалої фази без будь-яких компромісів. Такого висновку дійшли американські експерти Інституту вивчення війни (ISW).
З огляду на характер переговорів у Туреччині та озвучені російською делегацією вимоги, аналітики переконані, що метою війни Росії залишається повна капітуляція України.
У той же час, йдеться у звіті, Москва подає свої територіальні претензії не як предмет переговорів про завершення війни, а лише як передумови для припинення вогню.
У ISW вважають, що Кремль намагається створити видимість готовності до діалогу, водночас висуваючи неприйнятні для України ультимативні вимоги, та не демонструє жодної готовності до компромісів.
“За оцінками ISW, Путін і надалі буде відмовлятися йти на компроміси доти, доки Україна і Захід не зможуть змінити його теорію перемоги. За нею, Росія виграє війну на виснаження шляхом безперервного повзучого наступу, що не дозволяє Україні проводити успішні, оперативно значущі контрнаступальні операції”, — вважають аналітики.
В ISW також переконані, що з урахуванням останніх заяв російського військово-політичного керівництва Кремль свідомо затягує переговорний процес, демонструючи небажання вести сумлінні переговори як про припинення вогню, так і про укладення фінальної мирної угоди.
Водночас, експерти констатують готовність Росії продовжувати чи навіть загострювати війну проти України у разі, якщо Київ та Вашингтон не погодяться на вимоги капітуляції.
Заява голови Ради безпеки РФ Дмитра Медведєва, що провал у переговорах може викликати “ще страшнішу фазу війни з новою зброєю та новими учасниками”, в Інституті назвали завуальованою загрозою застосування ядерної зброї.
Загрози продовження або ескалації війни у разі невиконання ультиматумів Путіна перегукуються з загрозою помічника президента РФ Володимира Мединського від 16 травня, що Росія готова “воювати стільки, скільки потрібно”. В ISW у цій риториці побачили частину кампанії так званого “рефлексивного контролю”, суть якої – поставити Київ та Захід перед фактом, що вимоги Москви щодо капітуляції України мають бути виконані.