Таке відчуття, що Путіна дійсно загнали в кут. Образ щура в кутку, який переслідує його все життя (таке він бачив ще в юності), набуває реальності.
Безумовне припинення бойових дій в Україні на тридцять днів. Оскільки російський диктатор не хоче на це йти, але альтернативи йому не дають.
Нові санкції, руйнівні для бюджету та фінансової системи Росії, Європа запроваджує з 20 травня, якщо Путін не віддасть наказ припинити бойові дії сьогодні. Він відмовився давати таке розпорядження і запропонував зустріч з Україною у Стамбулі 15 травня, не уточнивши, на якому рівні має відбутися зустріч.
Швидше за все, це мала бути чергова балаканина про ситуацію на низькому дипломатичному рівні. І тоді президент Зеленський, підбадьорений Трампом, оголошує, що сам приїде до Стамбула 15 травня і чекатиме там на Путіна. А Трамп щойно оголосив про можливий приїзд до Стамбула 15 року. Тепер обмежитися Ушаковим або Лавровим не вийде.
Чи зважиться Путін на новий саміт у Стамбулі? З Зеленським і Трампом він навряд чи зможе поговорити. Не прийти – розірвати дружні відносини з США, налагодження яких чекали в Росії як манну небесну. Впертість і незговірливість Путіна зараз, в умовах нових загальнозахідних санкцій і нових поставок зброї і фінансової допомоги Україні, може обернутися переломним моментом для Росії не на її користь на полі бою і глибоким розчаруванням армії і громадян. А це вже революційна ситуація.
Примирення із Заходом чи внутрішні потрясіння на тлі військових невдач та зубожіння народу – вибір залишається за Путіним та його друзями. Навряд чи цього разу Захід дасть йому тріщину, щоб вислизнути. Всі налаштовані серйозно.