Саме у Швейцарії знаходиться понад 370 000 ядерних бункерів — достатньо, щоб укрити кожного місцевого жителя. До початку повномасштабної війни в Україні лунали голоси, що так багато сховищ не потрібно. Але тепер вони припинилися.
Про це пише The Guardian.
Зора Шельберт, головний операційний директор і екскурсовод ядерного бункера Зонненберг у Люцерні, Швейцарія, згадує, що в лютому 2022 року, коли російські війська скинули перші бомби на Київ, на неї обрушився шквал дзвінків.
“Люди запитували мене, що їм робити і куди йти”, — каже Шельберт. Вона швидко зрозуміла, що вони переплутали історичне товариство, в якому вона працює, Unterirdisch Überleben (Ті, хто вижив під землею), з місцевим департаментом цивільного захисту.
Але вона відповідала на всі запити, поки листів і дзвінків не ставало дедалі більше.
Швейцарія, населення якої становить майже 9 мільйонів осіб, має більше бункерів на душу населення, ніж деінде у світі, — достатньо, щоб гарантувати місце для переховування кожному жителю в разі кризи. Швеція та Фінляндія перебувають на другому місці, охоплюючи всі великі міста.
Запити, які отримувала Шельберт, надходили від переляканих людей, які намагаються зрозуміти, де призначений їм притулок. Однак сьогодні бункер Зонненберг в основному являє собою музей. Побудований 1971 року для захисту до 20 000 осіб, він залишався одним із найбільших ядерних сховищ у світі до 2002 року, коли його місткість скоротили до 2000 для підвищення ефективності та зниження витрат.
Зіткнувшись із неослабною російською агресією і одночасним припиненням американської військової та дипломатичної підтримки, європейські країни по всьому континенту реінвестують в оборону. Але цивільний захист — невійськові заходи цивільної оборони, включно з будівництвом ядерних і протиповітряних бункерів — також став новим пріоритетом.
У січні Норвегія знову ввела мандат часів холодної війни на будівництво бомбосховищ у всіх новозбудованих житлових будинках — вимога, яку Швейцарія постійно підтримувала з 1963 року. У Німеччині питання, чи варто будувати цивільні бункери, знову стало предметом активних громадських дебатів. У березні цього року Європейський союз опублікував офіційні заяви, що закликають жителів постійно мати під рукою аварійний запас, що містить запаси на 72 години.
У Швейцарії подвоєний інтерес до захисту цивільного населення є радше індикатором зміни громадської думки, аніж ознакою фактичної зміни політики. До 2022 року “більша частина населення і навіть деякі політики вважали притулки непотрібними. Але це швидко змінилося”, — сказав Даніель Жорді, федеральний директор цивільного захисту та навчання Швейцарії.
Політика Швейцарії з надання притулку кожному жителю в разі кризи була вперше закріплена законом понад 60 років тому. Кожна нова житлова будівля має або містити бункер на території, або забудовники зобов’язані виділяти кошти на будівництво поблизу громадського бункера, підтримуваного державою. У результаті у Швейцарії зараз знаходиться 370 000 бункерів, призначених для захисту цивільних осіб під землею протягом від кількох годин до двох тижнів. Системи вентиляції мають термін придатності близько 40 років і нейтралізують вплив радіації, радіоактивних опадів, хімічної та біологічної зброї.
Другий тип бункера — командні пункти для персоналу цивільної оборони та надзвичайних ситуацій, що керують операціями, — призначений для більш тривалого перебування та обладнаний душовими, міні-кухнями і доступом до Інтернету. Останніми роками їх використовували, як житло для біженців і бездомних. Але чинні правила вимагають, щоб бункери були готові до кризи менш ніж за п’ять днів. Про період повідомлення місцеві кажуть: “Війна не починається завтра без жодного вступу”.
Журналістка Джессі Стівенс, яка мешкає в Женеві, відвідала бункер у своєму будинку на 100 сімей вперше у 2022 році. Він використовувався як комора. “Якби від цього залежали наші життя, я думаю, ми могли б розчистити його за кілька годин або навіть менше”, — каже вона.
На екскурсію в бункер Зонненберг тепер приїжджає більше людей і Джессі була серед них. За її словами, важкі сірі двері закривають вхід, усе майно, аж до аварійних туалетів, утримується в порядку, а туристи нервово жартують щодо того, як скоро притулок знадобиться.
70-річний норвежець сказав, що не надто вірить в ідею про те, що ядерну війну можна пережити: “Якщо швейцарці підуть під землю на два тижні, то, коли вони повернуться, вони все одно не зможуть тут жити”.
Він додав з іронією, що “найбільший захист, який є у швейцарців, — це гроші”.