У Китаї стрімко розвивається виробництво ракет. Настільки стрімко, що за останні 5 років виробничі потужності зросли на 60 відсотків. США визнали, що відстають.
Про це повідомляє CNN.
Що відомо про ракетобудування в Китаї?
Журналісти зауважили: там, де ще 5 років тому були села та сільськогосподарські угіддя, тепер стоять заводи. Медіа вже назвало цей масштаб нарощування історичним.
Понад 60% зі 136 об’єктів, пов’язаних з виробництвом ракет або ракетними силами китайських збройних сил, які контролюють ядерний арсенал Китаю, показали ознаки розширення на супутникових знімках. Місця, що включають фабрики, а також дослідницькі та випробувальні центри, розширилися на понад 2 мільйони квадратних метрів забудованої площі між початком 2020 року та кінцем 2025 року. На супутникових знімках з’явилися нові вежі, бункери та насипи, що свідчать про розробку зброї. У деяких випадках на зображеннях навіть можна побачити частини ракет, – акцентували CNN.
“Розташування та планування об’єктів, пов’язаних з ракетною технікою, які проаналізувала CNN, значно різняться. Деякі заводи розташовані в містах, поруч із житловими будинками та ресторанами. Інші знаходяться у віддалених долинах, де вони звиваються по крутій місцевості. Більшість цих виробничих об’єктів було побудовано поблизу підприємств, пов’язаних з аерокосмічною оборонною промисловістю”, – розповіло медіа.
65 об’єктів із 99, пов’язаних з виробництвом ракет, розширилися шляхом будівництва додаткових площ. З 37 баз, які належать ракетним військам, 22 розширилися за останні п’ять років. Офіційно військові витрати Китаю зростають на понад 7 відсотків уже четвертий рік поспіль. Імовірно, реальні витрати ще вищі.
Загалом Пекін майже подвоїв темпи розширення об’єктів виробництва ракет протягом двох років після початку повномасштабної війни в Україні.
У червні 2025-го Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру (SIPRI) указував, що Китай нарощує свій арсенал ядерної зброї швидше, ніж будь-яка інша країна, щорічно збільшуючи свій арсенал приблизно на 100 нових боєголовок з 2023 року. Втім, 90 відсотків світового арсеналу ядерної зброї усе ж мають США і Росія.
Проте в США стрімкий розвиток Китаю вже назвали загрозою. Вільям Альберк, старший науковий співробітник Pacific Forum та колишній директор НАТО з контролю над озброєннями, сказав: “Китай позиціонує себе як світову наддержаву. Ми перебуваємо на початкових етапах нової гонки озброєнь. Китай вже бігає швидко і готується до марафону”.
Для чого Китаю стільки зброї?
Ракетні виробничі потужності цієї країни постачають озброєння майже всім видам збройних сил, які є найбільшими збройними силами у світі. Вони налічують понад 2 мільйони військовослужбовців.
Експерти вважають, що це загроза передусім для Тайваню.
Ці ракети є центральним елементом стратегії, спрямованої на те, щоб тримати ВМС США на відстані витягнутої руки в такому випадку в зоні біля узбережжя Китаю, – зауважили CNN.
Швидше за все, Китай захоче обстріляти порти, вертолітні бази, бази постачання – тобто все те, що теоретично може дозволити США надати підтримку Тайваню.
Вільям Альберк сказав: раніше Китай вважав, що йому може знадобитися 5000 або 10 000 ракет, щоб перемогти Тайвань. Після вторгнення Росії в Україну оцінки Пекіна зросли в геометричній прогресії.
Китай дуже уважно стежить за перебігом подій в Україні та робить висновки. Зокрема, про те, що Росія успішно перевантажує українську ППО дешевшими боєприпасами, щоб прокласти шлях ракетам.
А що зі зброєю в Америки?
Очевидне зростання виробництва ракет у Китаї відбувається на тлі того, що США розширюють складні оборонні системи в Україні та Ізраїлі, що спричиняє дефіцит боєприпасів та викликає дебати у Вашингтоні щодо того, як і де розгортати свою високотехнологічну зброю,
– мовиться в статті.
Під час війни Ізраїлю проти Ірану в червні Америка витратила близько 25 відсотків своїх ракет-перехоплювачів системи висотної оборони (THAAD).
Цікаво! ЗМІ нагадало, що Китай має і проблеми. Наприклад, тільки за останні два роки звільнили кількох високопоставлених військових чиновників, пов’язаних з ракетними військами, включаючи двох колишніх міністрів оборони. Також не зрозуміло, наскільки китайські військові реально готові до війни.