Політика США на Близькому Сході зазнає краху і від ескалації в регіоні Дональд Трамп може отримати найбільшу вигоду. Про це пише колумніст – міжнародник FT Гедеон Рахман. Ось дещо скорочена версія його колонки, експерт Юрій Богданов «Телеграм».
Протягом останнього року адміністрація Байдена намагалася запобігти регіональній війні на Близькому Сході, побоюючись, що вона може втягнути США або завдати шкоди світовій економіці. Нині ця політика близька до провалу.
Вдруге цього року Іран обстріляв Ізраїль ракетами, і США допомогли Ізраїлю збити їх. Джейк Салліван , радник з національної безпеки США, пообіцяв, що для Ірану будуть «серйозні наслідки», і заявив, що США «працюватимуть з Ізраїлем», щоб це забезпечити. Це звучить як зловісна загроза можливих спільних військових дій проти Ірану.
Ізраїль щойно відкрив другий фронт у війні зі своїми регіональними ворогами, почавши наземне вторгнення до Лівану, що є продовженням нищівних ударів по Хезболлі. Уряд Нетаньяху, очевидно, упевнений у своїй здатності протистояти ворогам. Воно може прагнути завдати серйозного удару по Ірану в надії завдати тривалої шкоди Ісламській Республіці та, можливо, її ядерній програмі.
Іран, безперечно, усвідомлює ризики ізраїльської контрнаступної ескалації. У той же час, нездатність відповісти на ізраїльські атаки по Хезболлі могла б також стати серйозною втратою для Ірану. Похмура логіка війни та стримування вказує на те, що країна, яка не в змозі захистити своїх союзників або відповісти на напади у своїй столиці, виглядає слабкою. А слабкість може призвести до подальших атак, водночас зменшуючи вплив та престиж країни.
Незважаючи на жорстку риторику, Білий дім ще може спонукати Ізраїль до обережної відповіді, щоби не змусити Іран підвищити ставки. Оскільки ізраїльські сили вже воюють у Газі та Лівані, уряд Нетаньяху може мати власні причини не загострювати конфлікт із Іраном. Білий дім може сподіватися, що співпраця з Ізраїлем дозволить йому впливати на масштаби та характер ізраїльської відповіді.
Упродовж кількох місяців США закликали Ізраїль утриматися від атаки на Хезболлу. Коли Ізраїль розпочав бойові дії минулого місяця, адміністрація Байдена приєдналася до Великобританії, Франції та інших країн у закликах до негайного припинення вогню у Лівані. Але ці заклики проігнорували.
Готовність уряду Нетаньяху ігнорувати бажання свого найближчого союзника та гаранта безпеки частково випливає з феномена американської політики. Адміністрація Байдена може закликати Ізраїль до стриманості в Газі та Лівані, але водночас завжди захищатиме його від наслідків ескалації, посилаючись на загальне зобов’язання захищати Ізраїль від Ірану. Таким чином, ізраїльський уряд розуміє, що залишити виклик адміністрації Байдена практично безризиково. Більше того, це може навіть залучити США до розгортання військових сил проти Ірану.
Імовірність того, що Америка відмовиться підтримувати Ізраїль у кризі – завжди мала, але зараз ще більше зменшилася, оскільки до президентських виборів у США залишилося трохи більше місяця. Камала Харріс може демонструвати більш жорстку позицію щодо Нетаньяху у питанні Гази, але вона також хоче виглядати рішучою та надійно підтримувати Ізраїль під час небезпеки від Ірану, режим якого є ворогом США після революції 1979 року.
Тим не менш, нинішня небезпечна ситуація може бути поганою новиною для Харріс. Дональд Трамп любить стверджувати, що за його президентства у світі панував світ, а «слабкість» адміністрації Байдена призвела до війни в Європі та на Близькому Сході. Остання ескалація ідеально відповідає його наративу.
Щоразу, коли в Америці проходять президентські вибори, виникають припущення про можливий «жовтневий сюрприз», який може кардинально вплинути на перегони. Ізраїль та Іран щойно створили такий сюрприз для цих виборів, і Трамп може отримати з цього зиск.