На тлі переговорів між США та Іраном у повітрі витає невизначеність – від можливого закриття Ормузької протоки до перестрілок у Лівані. Однак стає дедалі очевиднішим, що для європейських союзників Вашингтона настане “до” і “після” іранської кризи, оскільки трансатлантичні відносини руйнуються.
Оглядач Bloomberg Ліонель Лоран у своїй колонці пише, що адміністрація США Дональда Трампа вирішила, що такі лідери, як британський прем’єр-міністр Кір Стармер і французький президент Еммануель Макрон, стануть ідеальними козлами відпущення, щоб відвернути увагу від того, що США стратегічно принизили, а Іран зміцнив свої позиції, попри військові втрати та зруйновану інфраструктуру.
Організація Північноатлантичного договору “не була поруч, коли ми її потребували”, написав президент США у соціальних мережах, і, за повідомленнями, він розглядає закриття баз у європейських країнах, які нібито не підтримують США. У свою чергу президент Італії Серджо Маттарелла та канцлер Німеччини Фрідріх Мерц голосно заявляють, що Альянс “незамінний”.
Відмова низки країн надати США доступ до європейських баз під час війни знаменує собою подальше послаблення відносин, які були серйозно підірвані агресивною політикою Білого дому щодо Гренландії, дружбою з Володимиром Путіним і підтримкою ультраправих. Якщо угорські виборці дійсно усунуть Віктора Орбана, то це буде найбільшою перемогою у боротьбі з європейськими соратниками Трампа.
Погані трансатлантичні відносини небезпечні для обох сторін. США отримують вигоду від торговельних відносин з Європою на суму 1,5 трильйона доларів, у яких вони є домінуючим постачальником оборонної продукції та технологій, що було б корисно на тлі блокування Ормузької протоки.
Зі свого боку, європейці не хочуть ще більше дратувати Трампа і можуть допомогти в охороні протоки після війни. Перенесення американських військових баз з Німеччини або Іспанії на східний фланг ЄС мало б серйозні наслідки, зокрема, якби це дозволило критикам Брюсселя в американській адміністрації розколоти членів НАТО на континенті по лінії Схід-Захід. Це завдало б шкоди єдності та безпеці, а також прагненню до узгодженого підходу до переозброєння.
Деякі європейці також розглядатимуть мирні переговори щодо Ірану як можливість запропонувати Трампу альтернативні коаліції партнерству з Ізраїлем. Збереження англо-французького балансу матиме вирішальне значення.
Європейці також повинні безжально захищати свої інтереси, не дозволяючи Ормузу перетворитися на водний шлях, де збори в криптовалюті або юанях стануть нормою. Це неминуче спричинить дебати про те, якими важелями впливу може скористатися Європа, включаючи зняття економічних санкцій з іранського режиму.
А в більш довгостроковій перспективі, навіть якщо орієнтована на торгівлю Європа виявиться головним невдахою у світі, вона повинна усвідомити потенційну позитивну сторону, яку несе в собі інтеграція в економічній та оборонній сферах. Є можливість відродити підтримку багатьох проектів реформи ЄС, якщо лідери скористаються моментом.
Більшість опитувань напередодні парламентських виборів в Угорщині прогнозували поразку Віктора Орбана та його партії “Фідес”. Головна опозиційна сила “Тіса” мала істотну перевагу в голосах. Однак виборча система Угорщини надзвичайно складна і вигідна правлячій партії. Вона поєднує мажоритарні округи з пропорційним розподілом місць за партійними списками, а також містить механізм перенесення голосів кандидатів, що програли, що посилює перевагу переможця.