Українські біженці, які були змушені залишити країну через війну, не поспішають повертатися додому. Лише 30-40% з них наразі готові повернутися в Україну, хоча на початку війни такий намір мали понад 70%. Про це в інтерв’ю для “Суспільного” розповів соціолог і ректор Київської школи економіки Тимофій Брік.
За словами Бріка, рішення про повернення визначають три ключові фактори: безпека, можливість знайти роботу та почуття національної ідентичності. Останній фактор, як підкреслює соціолог, відіграє вагому роль для українців, які прагнуть зберегти свій зв’язок із рідною культурою. Втім, якщо країна не може забезпечити безпечне та стабільне майбутнє для людей та їхніх родин, це серйозно знижує бажання повернутися.
Ще одним вирішальним фактором для багатьох біженців є потреба забезпечити гідне майбутнє для своїх дітей. Без стабільних умов роботи та економічної стабільності, які можуть гарантувати постійний дохід і соціальні гарантії, біженці розглядають інші країни для проживання. На думку Бріка, українці, які вже адаптувались за кордоном, не завжди розглядають повернення навіть при погіршенні умов у країнах, де вони зараз перебувають.
«Якщо людина не має економічного стимулу, їй краще шукати кращих умов, і це не обов’язково буде Україна», — пояснив Брік. Соціолог також зазначив, що навіть у разі змін у гостинності в країнах, де зараз перебувають біженці, багато хто обирає інші напрями, такі як Німеччина, Італія, Канада чи США.
Попри те, що частина українців і надалі бачить своє майбутнє в Україні, Брік наголошує на важливості національної ідентичності. Багато з тих, хто залишив Україну, намагаються зберегти свій зв’язок з рідною культурою, і саме це часто утримує їх від остаточної асиміляції за кордоном.