Мозок людини вчені вивчають досі й щороку проводиться багато досліджень на тему пам’яті. Одна з найцікавіших тем для науковців – це чому дорослі не пам’ятають себе у ранньому дитинстві. Інколи буває так, що людина пам’ятає тільки деякі ситуації та епізоди.
З якого віку діти можуть себе пам’ятати та ситуації зі свого життя, розповідає Nasha mama.
Чому ми не пам’ятаємо своє раннє дитинство
Більшість вчених вважають, що інфантильна амнезія відіграє у житті людини захисну функцію. Тому своє народження і перші місяці, та й роки життя – людина не пам’ятає.
Як пояснюють психологи та науковці з інших областей, є переконливі пояснення цього факту.
По-перше, народження – це насправді психологічна травма для новонародженого. І щоб вижити, її треба забути.
По-друге, дитина народжується безпорадною і повністю залежить від дорослих. Завдяки сучасній медицині дитяча смертність суттєво скоротилася, а ще століття тому новонароджених розглядали з погляду природнього відбору – може виживе, а може ні.
Якби мозок і нервова система немовля були готові до усвідомлення та запам’ятовування всіх численних загроз життю, на які він поки що відреагувати не може і навіть допомогти собі не може, то його психіка просто не витримала б.
Маленька дитина не вміє переживати страх спогадів відповідними способами, тому переживання реалізовувалися б на фізіологічному рівні, а це значно знижує шанси на виживання.
Можливість запам’ятовувати з’являється лише тоді, коли дитина починає активно реагувати на загрози. Природа перестає оберігати малюка від спогадів і включає нову функцію: “Можеш протистояти? Тоді запам’ятовуй, як це робити!”
Швидше за все, саме з цих “епізодів” пам’яті та починається процес запам’ятовування. Деякі дорослі можуть згадати певні моменти у житті, коли вони були дуже сильно налякані й пережили цей страх або коли їм прийшлося себе захищати.
З якого віку у дитини можуть бути перші спогади
Як правило, людина пам’ятає фрагменти подій, починаючи з 3,5 роки. “Приблизно” тут ключове слово, оскільки більшість науковців сходяться у тому, що межі інфантильної пам’яті дуже мінливі.
Для когось це може бути й 3 роки, а для когось і всі 5 років. Деякі дослідники впевнені, що межа інфантильної амнезії – 2,5 роки. Є навіть роботи, у яких вказується значно менший вік – 2 роки.
Це не дивно, адже кожна дитина має свій режим збереження спогадів дитинства для “дорослої версії себе”.
Якщо хтось переживає, що абсолютно нічого не пам’ятає до 7 років, то є й такий факт – у деяких людей перші повноцінні спогади припадають на 7 років. І це не відхилення, а особливості пам’яті.
До того ж не існує різкого переходу від “чистого листа” до “пам’ятаю все”, тому дитячі спогади часто бувають “плямисті”.