Скандальна ситуація з мобілізацією в Україні набирає нових обертів: у бойові підрозділи дедалі частіше відправляють людей, які фізично не здатні тримати зброю. Командир 66-ї окремої механізованої бригади Ростислав Силівакін відверто заявив, що до нього на службу прибувають новобранці, чий стан здоров’я викликає шок навіть у досвідчених військових.
За словами комбрига, військово-лікарські комісії (ВЛК) демонструють дива «зцілення», видаючи висновки про повну придатність людям без пальців, з важкими грижами або серйозними хворобами серця. Це змушує командирів на місцях ламати голову над тим, куди прилаштувати таких бійців, адже виконувати реальні бойові завдання на «передку» вони просто не в змозі.
Кадровий голод та паперова придатність
Ситуація з поповненням залишається критичною, попри звіти про стабілізацію мобілізації. Механізовані бригади мають отримувати по 200–300 нових людей щомісяця, але реальні цифри «на порядок менші». Це робить неможливим створення нормальних умов для ротації, виснажуючи тих, хто вже роками тримає оборону.
Відсутність достатньої кількості здорових резервів заважає ЗСУ перехоплювати ініціативу у ворога. Коли замість підготовлених штурмовиків підрозділ отримує людей із букетом хронічних хвороб, боєздатність залишається лише на паперах ВЛК, тоді як на практиці навантаження лягає на плечі обмеженого кола досвідчених солдатів.
П’ятикратне зменшення СЗЧ через довгу підготовку
Попри проблеми з діагнозами, у підготовці новобранців стався позитивний зсув. Тепер процес став більш прогнозованим: мобілізовані проходять півтора місяця базового вишколу та тиждень адаптації безпосередньо в бригаді. Такий підхід дозволив різко знизити рівень дезертирства та випадків самовільного залишення частин.
Ростислав Силівакін підкреслив, що порівняно з 2024 роком кількість «відмовників» та випадків СЗЧ впала мінімум у п’ять разів. Психологічна готовність та якісне навчання дають результат, проте навіть найкраща підготовка не здатна замінити відсутні пальці чи вилікувати хворе серце, ігнороване лікарями у тилу.
Пошук завдань для “непридатних придатних”
Командири змушені ставати соціальними працівниками, шукаючи для хворих новобранців бодай якусь роботу в тилових службах або на забезпеченні. Проте ресурс таких посад обмежений, а потреба в піхоті на нулі лише зростає. Кожен такий випадок — це втрачений час та ресурси держави, витрачені на підготовку людини, яка не зможе піти в бій.
Така системна помилка в роботі комісій не лише підриває довіру до мобілізації, а й створює додаткові ризики для життя всього підрозділу. Військові вимагають від ВЛК реального оцінювання стану здоров’я, щоб на фронт потрапляли ті, хто дійсно здатний воювати, а не просто закривати статистичні прогалини в звітах.