Росія продовжує активно застосовувати ракети комплексу «Іскандер» для ударів по Україні. Особливу небезпеку становлять балістичні ракети, які залишають системам ППО та цивільним мінімум часу на реакцію.
Одним із головних елементів російського ракетного арсеналу залишається оперативно-тактичний комплекс «Іскандер», який використовується у двох основних модифікаціях — «Іскандер-М» та «Іскандер-К».
У травні 2026 року комплекс знову привернув увагу після повідомлень про його перекидання до Білорусі для участі у масштабних військових навчаннях. Маневри супроводжувалися заявами про можливе використання ядерних боєзарядів, однак аналітики вважають такі сигнали радше демонстрацією сили та елементом тиску.
За даними про останні атаки, протягом 2026 року російські війська продовжували застосовувати «Іскандери» для ударів по українських містах. Пуски балістичних ракет «Іскандер-М» здійснювалися як із прикордонних регіонів РФ, так і з тимчасово окупованих територій.
Частину ракет українська протиповітряна оборона змогла знищити, однак саме балістичні цілі залишаються одними з найскладніших для перехоплення.
Головна відмінність між двома модифікаціями полягає у принципі польоту. «Іскандер-М» є балістичною ракетою, яка після запуску стрімко набирає висоту, виходить на надшвидкісну траєкторію та атакує ціль по крутій дузі.
Саме тому під час оголошення балістичної загрози часу на укриття залишається вкрай мало. Ракета рухається на великій швидкості та скорочує можливості для реагування як систем ППО, так і цивільного населення.
«Іскандер-К», навпаки, належить до крилатих ракет наземного базування. Вона летить на меншій висоті, часто використовуючи рельєф місцевості для приховування від радарів. Водночас такі цілі загалом легше перехоплювати різними засобами протиповітряної оборони.
Обидві ракети здатні нести бойову частину масою до 450–500 кілограмів та вражати цілі на відстані у сотні кілометрів. Саме тому комплекс вважається одним із найнебезпечніших засобів ураження оперативного рівня.
За оцінками фахівців, крилаті ракети «Іскандер-К» виробляються в менших обсягах, тому застосовуються рідше. Натомість «Іскандер-М» використовується значно активніше, особливо під час масованих атак.
Для перехоплення балістичних ракет потрібні сучасні системи ППО рівня Patriot або SAMP/T. Навіть вони змушені діяти в умовах надзвичайно обмеженого часу через високу швидкість польоту ракети.
Крилаті ракети «Іскандер-К» мають більше вразливих місць. Проти них можуть ефективно працювати зенітні комплекси, бойова авіація, а за певних умов — навіть переносні засоби протиповітряної оборони.