Україна – дім для понад 400 видів птахів, серед яких є як постійні мешканці, так і випадкові гості. Орнітологиня Анна Кузьо розкрила вражаючі факти про їхні міграції, небезпеки на шляху та навіть міфи, які століттями панували у науці.
Про це пише 24 Канал.
За словами орнітологині, кількість птахів в Україні постійно змінюється: одні види зникають, інші розширюють свій ареал. Наприклад, у 2022 році на Чернігівщині та Київщині зафіксували делаверського мартина – північноамериканського птаха, який зимує у Західній Європі та випадково потрапив до України. Цей вид може з’явитися знову лише через 15 років, а може й ніколи.
Білий лелека – справжній рекордсмен серед українських птахів, долаючи понад 6 тисяч кілометрів в один бік. У світі ж абсолютний чемпіон – арктичний крячок, який щороку мігрує від одного полюса до іншого, долаючи 70-90 тисяч кілометрів.
Щоб відстежувати міграції, сьогодні використовують метод кільцювання. Раніше, у XIX столітті, загадку перельотів лелек розкрив птах, який повернувся з Африки зі списом у шиї. Його опудало досі є експонатом у Ростоцькому університеті, як свідоцтво того, що лелеки летять через Африку. Міграція триває близько двох місяців в один бік, а сам переліт може займати до чотирьох місяців на рік.
Птахи не летять у “теплі краї” для відпочинку, а для виживання. Це дуже небезпечний процес, під час якого багато птахів гине. Вони орієнтуються не на температуру, а на наявність їжі. Дальні мігранти летять у тропічну Африку, долаючи Сахару, або на Близький Схід. Наприклад, жовта плиска вагою 25 грамів долає 4760 кілометрів від Чернігівщини до Нігерії.
Першими до України повертаються гуси та журавлі – наприкінці лютого чи на початку березня. Лелеки прилітають у середині березня, а не 19 числа, як свідчить народне повір’я. Пізніше прилітають вивільга та чорний серпокрилець, які залежать від наявності комах і тепла. Серпокрильці можуть впадати у заціпеніння під час холоду, але це дуже ризиковано.
До нас на зиму прилітають снігурі, чижі та омелюхи. Снігурі гніздяться на Поліссі та в Карпатах, а взимку кочують по всій Україні. Чоловічі особини снігурів мають яскраво-червоний колір, а жіночі – сіренький. Омелюхи прилітають не щороку, але цієї зими їх спостерігали сотнями по всій Україні через неврожай ягід і сувору зиму. Відомі випадки, коли омелюхи п’яніють від забродилих ягід, але це рідкісне явище.
Серпокрильці, фрегати, альбатроси та арктичні крячки можуть спати під час польоту, використовуючи повітряні потоки. Їхній сон відрізняється від ссавців: півкулі мозку відпочивають почергово, а одне око може залишатися відкритим.
Птахи передчувають погоду, бо чутливі до змін атмосферного тиску. Для навігації вони використовують внутрішній компас і магнітне поле Землі. В їхніх очах є криптохром – залізовмісна молекула, яка допомагає розрізняти “напрямок до полюса” та “напрямок до екватора”.
Гуска гірська може підійматися на висоту понад 8 тисяч метрів, а баранець великий, який, як раніше вважали, літає низько, долає відстані на висоті 4-8 кілометрів зі швидкістю 90 км/год.
Папуги Крамера, які потрапили до Європи як втікачі з кліток, стали інвазійним видом і конкурують з місцевими дуплогніздниками. Їхня популяція розширюється, сприяючи кліматичним змінам.
Раніше вважалося, що птахи перелітають на Місяць або впадають у зимову сплячку. Арістотель взагалі припускав, що птахи перетворюються на інші види. Лише у XIX столітті з’явилося розуміння, що птахи відлітають на зимівлю.
Люди створюють проблеми для мігруючих птахів, змінюючи середовище, будуючи аеропорти та вітряки на їхніх маршрутах. Вітряки, встановлені на шляху міграції, перетворюються на “м’ясорубки” для птахів. Орнітологи закликають зберігати природні біотопи, залишати хащі та некошену траву, висаджувати природні види рослин, щоб створити сприятливі умови для птахів.