ТЦК оштрафував чоловіка за відмову проходити військово-лікарську комісію (ВЛК). Військовозобов’язаний своєю чергою пояснив, що мав бронювання, тому йти на ВЛК не бачив потреби. Щоб скасувати штраф, він пішов до суду.
На чий бік стала Феміда, розповідає «Судово-юридична газета».
Військовозобов’язаний звернувся до суду з вимогою скасувати постанову ТЦК про притягнення його до адміністративної відповідальності і виплату 25 500 грн штрафу за те, що він відмовився проходити ВЛК.
ТЦК вважав, що позивач порушив вимоги законодавства про мобілізацію під час воєнного стану, оскільки не прибув на ВЛК за повісткою. Суд першої інстанції підтримав цю позицію і відмовив у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивач зазначив, що на момент виклику мав чинну відстрочку від мобілізації (бронювання), підтверджену даними з «Резерв+», а отже не підлягав направленню на ВЛК. Крім того, він указав на процесуальні порушення під час розгляду адміністративної справи, зокрема — неналежне повідомлення про зміну дати її розгляду.
Що вирішив суд
1. Направлення на ВЛК за наявності відстрочки є протиправним
Суд звернув увагу на пункт 63 Порядку проведення призову під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету міністрів №560. Ця норма прямо передбачає, що: військовозобов’язані, у яких строк дії відстрочки від призову не завершився, на ВЛК не направляються, за винятком випадків добровільного бажання мобілізації або укладення контракту.
Тому було визнано, що військовозобов’язані з чинною відстрочкою, а також ті, хто перебуває у процесі її оформлення (зокрема бронювання), не підлягають направленню на ВЛК.
Цю обставину посадові особи ТЦК не перевірили та не врахували, хоча вона мала вирішальне значення для оцінки правомірності їхніх дій.
2. Процедура розгляду справи про адмінправопорушення була порушена
У протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено одну дату розгляду справи, однак фактично її перенесли на інший день. При цьому ТЦК не надав доказів, що позивача належним чином повідомили про зміну дати розгляду — ані під підпис, ані поштовим відправленням.
За таких умов порушено право особи на участь у розгляді справи, а обов’язок довести правомірність своїх дій покладається саме на орган публічної влади.
Оскільки ТЦК не довів, що позивач підлягав направленню на ВЛК; не підтвердив належного повідомлення про розгляд справи; не встановив наявності події та складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд визнав постанову про накладення штрафу протиправною.
Тому суд скасував постанову ТЦК про штраф у 25 500 грн, закрив справу про адміністративне правопорушення, стягнув із ТЦК на користь позивача 1514 грн судового збору. Постанова набрала законної сили з моменту ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.