Українські батьки вже звикли до шкільних чатів у месенджерах. Чат з вчителем, без вчителя, ще якісь локальні чати, чати гуртків – без цього важко уявити телефон мами (тата) школяра.
Однак в інших країнах свої правила: українка Зося Зосім , яка зараз проживає у Іспанії, розповіла у дописі у соцмережі Тhreads, що в школі її дитини попросили обійтися без батьківських чатів.
“Вчора була на батьківських зборах у іспанській школі мого малого. Одним з перших прохань вчителя було не створювати батьківські чати у мессенджерах. Бо всі питання можно вирішити через пряме спілкування із вчителем та адміністрацією, а чати тільки розпалюють ворожнечу і роблять нєрви. Додав, що якщо батьки такий створять, то це на свій страх і ризик, він категорично не рекомендує і відповідальності нести не буде. От тому іспанці і живуть довше за всіх в Європі. Бо у них батьківських чатів нема”.
Багато коментаторів погодилися з авторкою та розповіли свої історії.
“В Канаді теж не має. І номеру телефону вчителя немає. Тільки робочий імейл, який вчитель перевіряє в робочий час. І все. В школу до вчителя приходити можна за записом, і то часто з присутністю адміністрації. Та і взагалі, в школу батьки не заходять”.
“Ми теж в інституто, ніяких чатів. Вся комунікація через пошту, та особисті зустрічі. Це кайф, бо від цих батьківських чатів в Україні сіпалося око”.
“Підтримую! У мене також немає і не було батьківських чатів ані в прімарії,ані в секундарії і якось воно все вирішувалось без цих нескінченних переписок у вайбері. Все що треба вчитель повідомляв або в додатку,або передавав якісь необхідні оголошення та документи через дітей. От щоб що ці чати?”
“Тим часом українці, хоча частіше українки, до піни з рота доводять що без чату жити неможливо і якщо батьки не в чаті починають будити дітей, дорослі люди булять дітей через чат, у мене все”.
Втім багато хто зауважив, що в їхніх дітей є батьківські чати (саме в Іспанії). Однак спілкуванням у них вони повністю задоволені.
“Є в них батьківські чати, створені іспанськими ж батьками. Але там штори не обсуждаються”.
“В іспанській школі є батьківські (мамські) чати і за 3 роки садочку та 6 школи жодного разу не було сварок чи тим більше ворожнечі. Питання, які піднімались *діти переплутали одяг ( спортивна форма школи одинакова) *подарунки вчителям ( маленькі знаки уваги класному керівнику, який мінявся кожні 2 роки), * хтось не записав домашнє завдання))), * інформація від батьківського комітету школи, * інформація коли їхали на екскурсію ( вчитель інформував одну маму з батьківського комітету, а вона всіх)”.
“Є в них батьківські чати, нема там ніякої ворожнечі, тільки питання по ділу”.