В Україні вже кілька років поспіль у соціальних мережах регулярно з’являються повідомлення про силову мобілізацію. На відео, які поширюють очевидці, зафіксовано, як чоловіків мобілізаційного віку силоміць заштовхують у автомобілі та доставляють до територіальних центрів комплектування. Такі випадки фіксують у різних регіонах країни, що свідчить про системний характер проблеми, а не поодинокі інциденти.
Правозахисник і юрист Геннадій Друзенко звертає увагу, що подібні дії не мають нічого спільного з вимогами чинного законодавства. За його словами, працівники ТЦК та СП не наділені повноваженнями перевіряти документи громадян на вулиці, обмежувати свободу пересування чи затримувати людей. Такі функції належать виключно правоохоронним органам і можуть здійснюватися лише в межах чітко визначених процедур.
Юрист наголошує, що відсутність законних підстав для силових дій означає пряме порушення прав людини. Йдеться не лише про адміністративні перевищення повноважень, а й про можливі ознаки кримінальних правопорушень, зокрема незаконне позбавлення волі та завдання тілесних ушкоджень. Факт війни, за словами правозахисника, не скасовує вимоги дотримання закону.
Геннадій Друзенко прогнозує, що після завершення війни українські суди зіткнуться з великою кількістю позовів проти працівників ТЦК. Багато справ, на його переконання, матимуть реальні перспективи, а частина постраждалих звертатиметься не лише до національних судів, а й до Європейського суду з прав людини.
На думку юриста, держава опиниться перед вибором: або чітко врегулювати повноваження ТЦК на законодавчому рівні, або визнати, що протягом тривалого часу допускалося відверте беззаконня. У протилежному випадку відповідальність за силову мобілізацію неминуче стане особистою для тих, хто брав у ній участь, і наслідки можуть виявитися значно серйознішими, ніж здається сьогодні.