Інтуїтивно здається, що інтелектуальний та творчий розвиток дитини найкраще проходить у люблячій та турботливій родині. Однак нове дослідження показало, що це не завжди так, пише науковий вісник The Conversation .
Ретельне вивчення цього питання показало, що багато творчих людей мали важке дитинство. Геніальні художники часто «зобов’язані» своїм талантом важким подіям дитинства, яких вони рятувалися, створюючи уявні світи.
Серед відомих прикладів можна назвати таких художніх геніїв, як Вінсент ван Гог , Франц Кафка , Едгар Аллан По , Вірджинія Вулф та Шинейд О’Коннор . Всі вони зазнали труднощів у дитинстві і згодом здобули славу за великі художні здібності. На жаль, хоч це й не дивно, їхні таланти часто супроводжувалися неврозами та іншими проблемами психічного здоров’я.
Одне недавнє дослідження показує, що розвиток людської креативності може йти двома шляхами: або наслідування безтурботних і приємних батьківських моделей, що надихають дитину на вдосконалення, або це може бути спосіб впоратися з тривогою, що виникає через відсутність цих моделей.
Як пояснює Дональд Віннікотт у своїй основній книзі 1971 року «Гра і реальність», діти борються з тривогою, заспокоюючи себе певними моделями поведінки, які тимчасово замінюють відсутність батьківської ласки чи уваги. Якщо відсутність є тривалою і складною, така поведінка продовжується і через повторення може перерости в творчі навички. На жаль, разом із творчістю, ці діти іноді розвивають серйозні поведінкові проблеми та мають труднощі у соціальних відносинах.
Деякі вчені вважають, що до певного рівня сімейні проблеми підштовхують дітей розвивати таланти, але після певної межі ці проблеми вже шкодять.
Новини про життя людей, соціальні зміни, історії українців, громадські ініціативи та культурні тенденції. Усе, що відображає настрої та події в українському суспільстві, — читайте в розділі «Суспільство».