Останні два роки вчені наполягають на тому, щоб NASA або інші космічні агентства відправили дослідницьку місію до супутників Урана. Уже відомо, що деякі супутники Юпітера й Сатурна містять всередині океани з рідкою водою, де може існувати позаземне життя. Автори нової статті, опублікованої в журналі Astrobiology, вважають, що на деяких супутниках Урана також можуть бути океани і вони можуть бути населені. Позаземні форми життя можуть мати хімічні метаболічні реакції для виживання, схожі на ті, які використовують деякі живі організми на дні океанів Землі. Автори також закликають терміново відправити космічний апарат до супутників Урана, щоб з’ясувати, чи придатні вони для життя, пише Space.
За словами вчених, на деяких супутниках Урану виявлено явні ознаки підземних океанів з рідкої води, хімічний склад яких може сприяти розвитку життя. Якщо відправити туди космічний апарат, то можна буде з’ясувати, чи населені ці світи, а також дізнатися про механізми, які лежать в основі їхньої еволюції. Зокрема потрібно з’ясувати, які механізми допомагають підтримувати тепло всередині дуже далеко розташованих від Сонця супутників Урана.
Вчені провели повторний аналіз даних, зібраних космічним апаратом “Вояджер-2”, який пролетів повз Уран у 1986 році. Тоді було зібрано дані про п’ять найбільших супутників Урану: Аріель, Умбріель, Титанію, Оберон і Міранду.
Дані були об’єднані з комп’ютерним моделюванням, яке враховувало розмір і щільність супутників. У результаті з’ясувалося, що Аріель, Умбріель, Титанія і Оберон можуть містити внутрішні океани з рідкої води, розташовані між ядром і крижаною поверхнею супутників.
Через те, що вони розташовані дуже далеко від Сонця, вода в рідкому вигляді всередині супутників не може перебувати довго в такому стані. Але вчені вважають, що підтримувати океани в рідкому вигляді допомагає внутрішнє тепло, отримане внаслідок розпаду радіоактивних хімічних елементів, зокрема калію, урану й торію, в надрах супутників.
За словами вчених, є докази того, що на Міранді та Аріелі в період від 100 млн до 1 млрд років тому відбувалася геологічна активність. Це та гравітаційний вплив Урану могли спровокувати внутрішнє нагрівання супутників.
На жаль, для супутників Урану той самий рівень нагріву, який підтримує внутрішнє тепло супутників Юпітера й Сатурна, просто неможливий, оскільки Уран не чинить такого ж гравітаційного впливу через свою меншу масу. Проте вчені вважають, що всередині супутників може бути достатньо тепла, щонайменше внаслідок геологічної активності та розпаду радіоактивних елементів.
За словами авторів статті, майбутня місія до супутників Урана зможе вивчити їхні внутрішні теплові умови, які відіграють величезну роль у функціонуванні життя, яким ми його знаємо.
На Землі одноклітинні організми можуть жити і розвиватися за температури до мінус 20 градусів Цельсія. Якщо температура нижча, то метаболічні процеси, які життя могло б використовувати для вилучення енергії з навколишнього середовища, стають набагато складнішими.
На п’яти головних супутниках Урану температура варіюються від мінус 213 градусів Цельсія до мінус 193 градусів за Цельсієм, а це означає, що внутрішні температури повинні бути значно вищими, щоб ці світи стали придатними для життя.
Також потрібно з’ясувати, наскільки солоними є підземні океани. Якщо вони надто солоні, позаземні живі організми можуть не вижити там.
Через те, що потенційні форми життя на супутниках Урана не мають доступу до сонячної енергії, їм потрібне постійне джерело хімічної енергії. Живі організми на дні океанів Землі мають форму хемосинтезу, за якої організми використовують енергію, що виділяється неорганічними хімічними реакціями, для виробництва їжі. Такий процес може бути необхідний для життя глибоко всередині супутників Урана.
Також потрібно точно з’ясувати, чи є в підземних океанах будівельні блоки життя, тобто такі елементи, як вуглець, водень, азот, кисень, фосфор і сірка.
Останні відкриття, технологічні прориви, дослідження та інновації, що змінюють світ. Дізнавайтеся про найважливіші досягнення в галузях фізики, біології, космосу й медицини – у розділі «Наука».