Дослідження психологів показало, що люди з великим запасом лайливих слів часто мають високий рівень мовленнєвих здібностей. Вчені дійшли висновку, що лайка не свідчить про «бідний словник», як вважалося раніше.
Про це повідомляє Psypost із посиланням на дослідження, опубліковане в Language Sciences.
У повсякденному житті людей, які часто використовують нецензурну лексику, нерідко вважають менш освіченими або такими, що не можуть підібрати правильні слова. Однак психологічні дослідження мовлення показали іншу картину.
Автори роботи Крістін Л. Джей і Тімоті Б. Джей вирішили перевірити так звану «гіпотезу бідного словника». Для цього вони досліджували мовленнєву плинність — здатність людини швидко знаходити та відтворювати слова з пам’яті.
Учасникам пропонували назвати якомога більше слів на певну літеру, тварин та лайливих слів за короткий проміжок часу. У першому експерименті за участю 43 студентів виявилося, що люди з кращими результатами в класичних мовних тестах також знали більше лайки.
Дослідники зазначають, що знання лайливих слів не зменшує словниковий запас, а навпаки — може корелювати з його широтою. При цьому учасники найшвидше називали тварин, повільніше — слова на літери, а найповільніше — лайку.
Також з’ясувалося, що лише 10 найпоширеніших лайливих слів становили понад половину всіх відповідей. Вчені пояснюють це соціальним контекстом та емоційною природою такої лексики.
У дослідженні наголошується, що слова з категорії «тварини» згадувати легше через чітку логіку групування. Лайка ж організована інакше — не за значенням, а за емоційною силою.
Другий експеримент за участю 49 студентів підтвердив попередні результати. Учасники виконували завдання письмово, щоб зменшити вплив хвилювання під час усного мовлення, але висновки залишилися такими самими.
У третьому дослідженні, в якому брали участь 126 студентів, вчені також проаналізували зв’язок лайки з рисами характеру. Виявилося, що схильність до нецензурної лексики пов’язана з відкритістю до нового та нейротизмом, а також із нижчими показниками доброзичливості й сумлінності.
Дослідники підкреслили, що знання лайливих слів не означає їхнього постійного використання. За їхніми словами, тест оцінював саме потенціал словникового запасу, а не соціальну поведінку людини.