У Пекіні зростають підозри щодо послаблення позицій чинного лідера КНР Сі Цзіньпіна. Його відсутність на публіці, повернення колишніх впливових фігур та натяки в партійній пресі викликали нову хвилю спекуляцій.
Про це йдеться в аналітичній колонці Александера Ґерлаха для швейцарського видання Neue Zürcher Zeitung.
У Китаї будь-яке послаблення влади читається між рядками — через тон публікацій, списки гостей на заходах або формулювання в державній риториці. Авторитарна система, позбавлена виборчих механізмів і прозорої ротації еліт, змушує спостерігачів уважно аналізувати кожну деталь. Формально Сі перебуває на вершині — торік він втретє очолив країну, що стало відступом від післямаоїстської традиції. Але в політичному контексті ця вершина може виявитися нестабільною.
У травні цього року державні ЗМІ Китаю раптом почали згадувати принципи управління епохи Ху Цзіньтао — «науковий підхід», «прозорість», «верховенство права». Така риторика контрастує з централізованою вертикаллю Сі, що може свідчити про посилення критики всередині партії. Паралельно на публіку повертаються фігури, які раніше були відтіснені з вищих ешелонів — зокрема Ху Чуньхуа, колишній член Політбюро, що асоціюється з поміркованим крилом КПК.
Ще одним сигналом стало відкриття 24 травня «Залу пам’яті комуністичної революції» у місті Фупін. Хоча це рідне місто батька Сі — Сі Чжунсюня, меморіал свідомо не носить його імені. Це сприймається як натяк на відсторонення родинного символізму, який донедавна активно експлуатувався задля легітимізації лідера.
Водночас деякі аналітичні центри, зокрема нью-йоркський Sinoinsider, заперечують припущення про втрату контролю. Там стверджують, що дипломатичний графік Сі не зазнав змін, а відсутність на публіці з 20 травня по 3 червня пояснюється внутрішнім протоколом, а не кризою.
Зауважують також, що звільнення лояльних генералів НОАК — Народно-визвольної армії Китаю — може свідчити не про слабкість, а навпаки — про спробу усунути потенційних конкурентів у перспективі 2027 року, коли армія святкуватиме своє століття.
Періодичні чутки про проблеми зі здоров’ям Сі (інсульт, зникнення з радарів) нагадують ситуації з іншими автократами — Путіним чи Кім Чен Ином. Подібні сценарії вже траплялися: восени 2022 року перед XX з’їздом КПК також ширилися версії про змову, однак у підсумку саме тоді Сі втретє очолив партію і державу, остаточно скасувавши обмеження на кількість каденцій.
З огляду на це, оглядачі наголошують: навіть якщо всередині компартії існує незадоволення, відкритий опір Сі наразі малоймовірний. Усі серйозні розмови про транзит влади залишаються на рівні припущень. Проте симптоми внутрішньої напруги накопичуються — від економічної кризи і високого рівня безробіття серед молоді до спонтанних протестів на тлі ковідних обмежень. І хоча позиції Сі виглядають незворушними, питання про довговічність його правління дедалі частіше звучать у фоновому режимі.
Висновки наразі передчасні — система лишається закритою, а сигнали — суперечливими. Але тиша навколо постаті Сі вже не здається абсолютною.