«Якщо відповідь Росії буде неналежною, нас чекає новий багатополярний світ із численними локальними війнами та світовим хаосом»
Головна новина року світової політики в тому, що майбутнє світового порядку і роль в ньому Заходу тепер напряму залежить від результату війни в Україні. Питання лише в тому як швидко Захід це зрозуміє.
Про це пише політолог Сергій Таран
У війнах між демократіями і авторитарними режимами, останні завжди мали перевагу в тому, що діяли швидко. Тоді як демократії завжди коливалися, переживали за рейтинги і вперто не хотіли виходити із зони комфорту.
Цей етап коливань вперше і найкраще описаний терміном «дивної війни», – яка точилася на самому початку Друговою світової, коли Захід у відповідь на напад на Польщу формально оголосив війну гітлерівській Німеччині, але при цьому жодних дій не вживав. Гітлер використав цю паузу аби окупувати разом зі Сталіном Польщу, почати кампанію у Данії та Норвегії та підготувати вторгнення у Францію.
Таку саму «дивну війну» веде Захід зараз, коли незаперечна і масштабна підтримка України дивно комбінується із західними деталями у російських ракетах та цинічних дебатах у західних парламентах на тему чи треба підтримувати Україну.
Хороша новина в тому, що період «дивної війни» не може тривати довго. Саме зараз тривають її вирішальні битви на всіх можливих дипломатичних і непублічних майданчиках. Вони відбуваються на політичній арені Європи, де, на нашому боці очікувано Велика Британія, Польща і, трохи несподівано, Німеччина, відбуваються всередині американського Конгресу, де, республіканці, на жаль, почали забувати спадок Рейгана, відбуваються всередині ООН, НАТО, ОБСЄ, сотень міжнародних бізнес гігантів, які ніяк не визначаться скільки коштують гроші на крові, відбуваються навіть на автомобільних пунктах пропуску на польсько-українському кордоні.
Найкраще демократії приводить до тями участь у війні власних громадян. Хоча у випадку затягування етапу «дивної війни» це стає лише питанням часу.
Якщо відповідь Росії буде неналежною, нас чекає новий багатополярний світ із численними локальними війнами та світовим хаосом.
Багатополярність – це, звісно, не кінець світу, але це відсутність надійних прогнозів.
По великому рахунку, історія зайде на своє велике коло глобальних конфліктів, перерозподілу власності та переоцінки всіх цінностей. І точкою відліку цього кола стане Україна.
Тішить одне – велике коло історії завершиться перемогою сил добра – через перевагу у технологіях, грошах і освіті. Але потім історики напишуть, що початку путінського божевілля сприяв підлітковий інфантилізм українського суспільства та пенсійні очікування комфорту втомленого благами західного обивателя.