Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, який раніше регулярно виступав із жорсткими заявами на адресу України, останнім часом помітно змінив тон. На думку автора матеріалу, така зміна пов’язана з економічними проблемами, логістичною залежністю від Росії та впливом Китаю.
Однією з причин зміни риторики називають проблеми в російській економіці, які вже почали відчуватися в Білорусі. У першому кварталі 2026 року уповільнення економічного зростання РФ негативно вплинуло на білоруське виробництво та експорт, значна частина якого орієнтована саме на російський ринок.
Як зазначає автор, російські партнери дедалі частіше затримують платежі за білоруську продукцію, вимагають знижок або відтермінування розрахунків. Це створює додатковий тиск на білоруську економіку.
Ще одним фактором стала залежність Мінська від російської логістики. Після втрати маршрутів через Україну та країни Балтії більшість білоруського експорту, включно з калійними добривами та нафтопродуктами, проходить через російську інфраструктуру.
За оцінкою автора, Росія контролює до 90% логістичних потоків білоруського експорту. Через це Москва отримала додаткові інструменти впливу на Білорусь.
У матеріалі також стверджується, що Мінськ зацікавлений у відновленні традиційних експортних маршрутів через Україну та Балтійський регіон. Насамперед йдеться про постачання калійних добрив, які мають важливе значення для білоруської економіки.
Окрему роль автор відводить Китаю. Для Пекіна важливо, щоб сухопутний маршрут ініціативи “Один пояс, один шлях”, який проходить через Білорусь і Росію до Європи, працював без перебоїв.
На думку автора, можливе втягнення Білорусі у війну проти України поставило б під загрозу контейнерні перевезення китайських товарів до Європи. Це могло б створити серйозні проблеми для реалізації китайських логістичних проєктів.
У цьому контексті згадується візит віцепрезидента Китаю Хань Чжена до Білорусі 6–8 червня 2026 року. Під час поїздки він передав Лукашенку вітання від Сі Цзіньпіна та підтвердив підтримку Білорусі з боку КНР.
Також сторони наголосили на важливості подальшої реалізації проєктів у межах ініціативи “Один пояс, один шлях” та розвитку співпраці між Мінськом і Пекіном.
Ще одним чинником автор називає активнішу взаємодію України з білоруською опозицією. На його думку, це також може викликати занепокоєння у Лукашенка та впливати на його нинішню позицію щодо України.