Відносини між Туреччиною та Росією почали змінюватися після повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Анкара дедалі активніше зміцнює власні позиції в регіоні, а експерти говорять про поступову втрату Кремлем колишнього впливу.
Про це пише The New York Times.
Старша наукова співробітниця Інституту Близького Сходу Гьонюль Тол зазначає, що протягом багатьох років Реджеп Ердоган і Володимир Путін підтримували прагматичну співпрацю, зокрема на сирійському напрямку. Росія контролювала повітряний простір Сирії, а Туреччина підтримувала частину опозиційних сил, що дозволяло сторонам уникати прямого конфлікту.
Така модель співіснування давала змогу Москві та Анкарі посилювати свої позиції на Близькому Сході й одночасно зменшувати вплив західних країн у регіоні.
Ситуація почала змінюватися після початку великої війни Росії проти України. Через міжнародну ізоляцію Кремль дедалі більше залежав від Туреччини, яка не підтримала санкції та стала важливим економічним і транзитним майданчиком для російських потоків.
На думку авторки, ключовим моментом стало падіння режиму Башара Асада наприкінці 2024 року. Через війну в Україні Москва не змогла надати союзнику достатню підтримку, тоді як Туреччина зміцнила свої позиції та фактично закріпилася як один із головних регіональних гравців.
Гьонюль Тол вважає, що нинішня ситуація відкриває для Анкари можливість переглянути свою роль у НАТО, скоригувати відносини з Росією та сприяти розширенню українських зв’язків на Близькому Сході.
За її оцінкою, для Кремля це означає поступове ослаблення впливу в регіонах, де раніше Росія могла виступати головним посередником і арбітром.
Водночас Україна отримує додаткові дипломатичні можливості та нові майданчики для співпраці з країнами Близького Сходу.
На завершення експертка зазначає, що Анкара дедалі менше намагається балансувати між НАТО та Москвою. На її думку, Туреччина поступово відходить від політики рівновіддаленості та займає позицію, менш вигідну для Володимира Путіна.