Війна на виснаження про яку так багато говорилося і писалося, де факто, розпочалася. І нам потрібно зрозуміти тепер дві речі. Перша – це нова реальність. Друга річ – треба думати, як адаптовуватися до цієї нової реальності. Про це розповів український політолог Вадим Денисенко.
“По суті, Україна та Росія зняли будь-які запобіжники по ударам по критичній інфраструктурі. Єдиною червоної лінією, схоже, залишаються удари по нафтовій інфраструктурі Новоросійська та критичній портовій інфраструктурі Одеси”, – вважає політолог.
На його думку, головна причина, чому такі удари розпочалися – США, схоже, остаточно визначилися з тим, що їхня економічна ціль – повністю видавити РФ з європейського ринку нафти та газу. Пропозиції Кремля, яку на переговорах представляє Дмітрієв по Арктиці та рідкоземи, схоже, відкладені в сторону. Не викинуті, а відкладені до того моменту, коли в Кремлі приймуть рішення вести переговори, а не водити за ніс.
Вадим Денисенко зазначає, тепер ціль Вашингтона – вести енергетичну війну чужими руками. Цих “рук” є кілька. З однієї сторони – це європейці, які прийняли рішення дещо прискоритися і до 2027 року відмовитися від російських енергоносіїв. З іншої – це країни Перської затоки, які поступово збільшують видобуток нафти і обрізають можливості росіян на ринках Індії та Китаю. Збільшення видобутку дещо знизить ціну і робитиме російську нафту менш конкурентною. І, нарешті, третя рука – це українські удари по НПЗ та по транспортній інфраструктурі російського нафтогазового комплексу. Наші сьогоднішні можливості не дозволять зупинити цю саму інфраструктуру, але є тактикою тисячі порізів.
“Чи могло бути інакше? Поворотною точкою стала, де-факто, відмова Путіна піти на пропозиції Трампа і погодитися на певні поступки. Путін був щиро впевнений, що він зможе водити Трампа за ніс. Також варто розуміти, що Путін вважає, що він переміг Трампа у тому плані, що він виграв кілька місяців, коли він може робити, майже, що завгодно. Його ставка, я б сказав сліпа віра, на три речі: фронт посиплеться, Україна замерзне, Європа злякається. Такого не буде, але він живе в цих реаліях. Плюс, він перестав мислити категоріями довгих часових періодів. Його планувальний горизонт 5-6 місяців”, – вважає експерт.