Соціолог Олексій Антипович пояснив, чому суперечки виникають не стільки через саму мобілізацію, скільки через спосіб її проведення, повідомляє Радіо Свобода.
За його словами, питання має два виміри. Старші люди здебільшого підтримують мобілізацію — понад половина вважає її достатньою або навіть такою, що потребує посилення. Молодь частіше критикує — не саму потребу війська, а окремі випадки, зокрема так звану “бусифікацію”. Водночас більшість розуміє, що без резервів армія не зможе чинити опір росіянам.
Антипович визнає — змінювати підходи на четвертому році війни складно, адже ставлення вже сформоване. Крім того, мобілізація впливає на довіру до інституцій, зокрема ТЦК і Нацполіції. Соціальний контраст лише посилює напруження.
“Є дружини, у яких чоловік загинув на війні, а є дружини, у яких чоловік сидить на кухні й не виходить навіть за продуктами. Усе це вже є, і в певній мірі це розділяє українське суспільство”— сказав фахівець.
Традиційна лінія “Схід-Захід” втратила значення. Тепер відчутніший поділ між прифронтовими регіонами й тилом — чим ближче до обстрілів росіян, тим сильніше відчуття небезпеки. Мовне питання вже не є публічним фактором конфлікту, українська — єдина державна, приватне використання російської не створює такого напруження, як раніше.
Окремо соціолог говорить про різницю поколінь. Старші демонструють більшу витривалість і віру в перемогу, тоді як молодь частіше песимістична. Додає напруги й ставлення до біженців — частина суспільства критикує їх, хоча багато людей не мають куди повертатися