Безумовно, НАТО задекларувало всебічну підтримку нашій державі. Але щодо ключового питання - вступу в Альянс - ми так і не отримали якихось чітких термінів. Чому?
Про це пише політолог Петро Олещук.
Обговорюючи підсумки для України саміту НАТО треба відзначити, що вони існують у декількох площинах, але обговорюємо зараз ми, переважно, лише площину декларацій, де все залишилося так як і було. Хоча і тут є певні нюанси.
Насамперед, треба говорити, що є серйозний прогрес у питанні посилення української ППО. Заявлено про передачу низки сучасних систем. Від протибалістичних Patriot та SAMP-T до інших. Так само підтверджено появу в Україні уже влітку F16.
Щодо того, “чому так довго”, то і тут відповідь очевидна. Літак без надійних аеродромів, кваліфікованого обслуговування та достатньої кількості серйозного озброєння – це просто дуже дорога мішень
Випереджаючи іронізування з цього приводу, не можу не відзначити, що про літаки йдеться від партнерів, у надійності яких у нас ніколи не було підстав сумніватися (Нідерланди, Норвегія, Данія). Тому сумнівів у тому, що так і буде, у мене немає. Щодо того, “чому так довго”, то і тут відповідь очевидна. Літак без надійних аеродромів, кваліфікованого обслуговування та достатньої кількості серйозного озброєння – це просто дуже дорога мішень.
Щодо озброєння для f16 теж, до речі, були важливі рішення. Зокрема, 300 млн. євро на це виділяють Нідерланди. Також не повинна дивувати прив’язка літаків до систем ППО, частина з яких, очевидно, буде прикривати якраз ці літаки. Тому говорячи про “ніщо” від саміту НАТО, треба розуміти, що це “ніщо” суттєво випереджає за вартістю та значенням усе одержуване Україною роками до того.
НАТО бере на себе зобов’язання щодо забезпечення України зброєю та централізує цей процес, переймаючи відповідний напрямок від формату “Рамштайн”. Побачимо, що з цього вийде, але і командування, і матеріальна база для цього уже сформована на наступний рік. Якщо ви думаєте, що українські дипломатії все це давалося легко – то ви, мабуть, помиляєтесь. Тепер щодо різноманітних декларацій та висловів, записаних до цих декларацій. Тут НАТО знову повторює свою помилку, яку уже робило неодноразово раніше.
…показати власним громадянам та українцям, що Україна “стала ближчою до НАТО”, але зробити так, аби одночасно показати росіянам, що все ж ні, не стала
Ці всі “мости” до НАТО та “незворотність” вступу – це, зрозуміло, намагання вирішити дві несумісні між собою задачі: показати власним громадянам та українцям, що Україна “стала ближчою до НАТО”, але зробити так, аби одночасно показати росіянам, що все ж ні, не стала. Перший приклад подібної політики ми побачили ще 2008 року, і з цього часу нічого не змінилося.
Політичні радники змушені вигадувати нові і нові “мости”, вичерпуючи обмежений потенціал природної мови. При тому, що уже геть не зрозуміло, для кого вони це роблять? Переконують самих себе? Переконують українців? Так українцям байдуже на ці формулювання, вони чекають на щось матеріальне та конкретне. Переконують росіян? Вони теж цього не розуміють. Сьогодні “Дімон” уже встиг висловитися з цього приводу, що, мовляв, якщо шлях України до НАТО – незворотній, то треба знищити Україну, а краще – і Україну, і НАТО.
Але головне не це. Головне, що політики з НАТО намагаються грати у гру “раціоналізуй маніяка”. Класичний приклад – історія з дозволом для Польщі збивати поруч зі своїм повітряним простором російські ракети. Поляки, наче, спершу погодилися і навіть зафіксували цей пункт (хоча і дещо розмито) у безпековій угоді з Україною, а потім, одержавши “прочухана” від США, відмовилися від цього. У Білому Домі досі вважають, що збиття російських ракет у небі України росіяни можуть вважати “агресією” з боку НАТО. Ну тобто вони хочуть знайти раціональні причини для самообмеження терориста, який за кілька днів до того віддав наказ на знищення дитячої лікарні.
Ще один приклад такої політики – рішення щодо розміщення з наступного року у Німеччині американських ракет (включно з легендарними “томагавками”). Очевидно, що це для стримування росіян. Але чому у Німеччині а не у Польщі? Мабуть, бо Польща – колишня держава “Варшавського блоку”, і там не можна розміщувати “томагавки”, бо росіяни ще сприймуть це як агресію.
…вони роблять гірше уже не нам, а собі. Настільки виразна демонстрація страху та слабкості – це виклик для росіян. Тут можуть уже почати працювати інстинкти хижака. А чому б не спробувати вирішити усі проблеми з Україною та НАТО одним ударом?
Цим вони роблять гірше уже не нам, а собі. Настільки виразна демонстрація страху та слабкості – це виклик для росіян. Тут можуть уже почати працювати інстинкти хижака. А чому б не спробувати вирішити усі проблеми з Україною та НАТО одним ударом? Тим більше, що їх же “провокують” – пообіцяли “незворотній” шлях до НАТО для України.