Російський очільник Володимир Путін, який безпосередньо керує терором проти цивільного населення та викраденням українських дітей, є абсолютно легітимною ціллю на війні. Таку заяву зробив колишній посол України у США Валерій Чалий, аналізуючи нещодавнє знищення верховного лідера Ірану Алі Хаменеї.
Про те, чому смерть диктатора може не стати «срібною кулею» для закінчення війни, повідомляє Експерт з посиланням на інтерв’ю дипломата для Radio NV.
Пастка фізичного знищення
Попри те, що Путін заслуговує на статус військового злочинця та лаву підсудних у Гаазі, Валерій Чалий застерігає від надмірних ілюзій щодо його ліквідації. Дипломат наголосив, що фізичне усунення диктатора не гарантує миттєвого обвалу системи. Ба більше, у кремлівських коридорах влади чатують «яструби», чиї погляди на війну та методи її ведення можуть бути ще радикальнішими та кривавішими за путінські.
Чалий підкреслив, що історія знає чимало прикладів, коли вбивства лідерів навіть з благими намірами не приносили бажаного результату. Тому він закликає ставитися до ідеї ліквідації обережно, фокусуючись на системних змінах всередині Росії, а не лише на долі однієї особи.
Іранський сценарій для Кремля
Обговорення долі російського диктатора активізувалося на тлі новин про ліквідацію аятоли Алі Хаменеї, яку реалізували після тривалої спільної операції ЦРУ та ізраїльської розвідки. Чалий зазначив, що якби світове правосуддя працювало належним чином, Путін уже давно відповідав би за свої команди нищити жінок та дітей в Україні.
Дипломат вважає, що лише раптова пауза в управлінні державою-агресором може створити умови для реальних переговорів. У такому вакуумі влади до керма можуть прийти люди, готові до пошуку інших рішень, що врешті-решт змінить конфігурацію сил всередині самої Росії.
Суд чи ліквідація
Хоча Путін формально є законною ціллю через статус головнокомандувача терором, стратегічно вигіднішим для світового порядку був би міжнародний трибунал. Це дозволило б юридично зафіксувати всі злочини режиму та запобігти героїзації диктатора серед його прихильників.
Проте реальність війни диктує свої правила. Поки російський лідер продовжує віддавати злочинні накази, питання його особистої безпеки стає дедалі гострішим, особливо з огляду на те, як сучасні спецслужби навчилися діставати «недоторканних» лідерів в інших куточках світу.