Екологічні негаразди сучасності цілком здатні призвести до непоправних змін в глобальній екосистемі і навіть масового вимирання в масштабах всієї планети. І такий сценарій не є чимось зовсім неймовірним, бо в історії Землі таке вже траплялося, пише науковий вісник Interesting Engineering.
Пермсько-тріасове вимирання, також відоме як Велике вимирання, було найбільш руйнівною подією в історії Землі. 96% морського життя та 70% наземних хребетних зникли приблизно 252 мільйони років тому.
Це стало наслідком серії руйнівних вивержень вулканів, під час яких в атмосферу потрапило 100 000 мільярдів метричних тонн вуглекислого газу. Почалася ланцюгова реакція: різке глобальне потепління, океани втратили кисень і повна далі дестабілізація вуглецевого циклу на планеті.
Дослідники на чолі з доктором Маурою Брунетті з Женевського університету вивчали скам’янілі залишки рослин, використовуючи спори, пилок і макроскамнілості для реконструкції стародавніх екосистем. На їх подив, дослідження показало стрибок глобальної температури на 10 градусів Цельсія.
Щоб зрозуміти зміни навколишнього середовища на межі пермсько-тріасового періоду, команда склала мапу стародавньої географії Землі та зіставили скам’янілості рослин із шістьма основними біомами, включаючи вічновологі тропічні, сезонні тропічні, помірні та пустельні. Записи викопних решток порівнювали зі складними кліматичними моделями, щоб оцінити місцевий клімат у різний час.
Цей аналіз виявив серйозні зміни в біомах рослин, що збігаються з межею пермсько-тріасового періоду, що вказує на різкий перехід від холоду до тепла. Пізня пермь була холодною, а ранній тріас — хаотичний клімат, можливо, через короткочасні коливання.
Але пізніший тріас — оленекський і анізійський — стабілізувався при температурах, вищих на 10 градусів, ніж раніше. Це означало, що тропічні пустелі перетворилися на пишні ліси, а рослинність помірного поясу просунулася до полюсів, усунувши тундру. Вочевидь, саме це глобальне потепління і було передумовою для подальшого масового вимирання.
Ця драматична зміна підкреслює концепцію кліматичних переломних точок. Брунетті попереджає, що якщо наші нинішні темпи викидів CO2 збережуться, ми можемо досягти тих самих рівнів, що й пермське вимирання, вже через 2700 років – жахливо короткий термін.
Проте вчені визнають обмеженність похідних даних. Більше даних про викопні рештки та вдосконалені моделі мають вирішальне значення для чіткішої картини. Детальні висновки дослідники опублікували у журналі Frontiers in Earth Science.