Інвазивна водна рослина, здатна відновлюватися навіть із невеликого уламка, продовжує поширюватися водоймами Канади. Науковці попереджають, що потепління клімату послаблює природні бар’єри, які раніше стримували її просування на північ.
Про це пише Earth.com.
Йдеться про євразійський водяний мільфойл (Myriophyllum spicatum), який уже десятиліттями поступово захоплює річки та озера. Особливість цієї рослини полягає в тому, що навіть невеликий відокремлений фрагмент може дрейфувати у воді, вкорінюватися та перетворюватися на нову рослину.
Саме ця здатність допомогла виду поширитися у сотнях водойм південного Квебеку. Тривалий час його стримували холодний клімат і тривалий льодовий покрив, однак ситуація починає змінюватися.
Дослідницьку групу очолила біологиня Грейс Федірчук з Університету Квебеку в Рімуські (UQAR). Команда поставила за мету визначити, де рослина вже закріпилася та які водойми можуть стати наступними осередками її поширення.
Євразійський водяний мільфойл утворює густі зарості під поверхнею води. Такі скупчення блокують сонячне світло, витісняють місцеві види рослинності та сприяють зниженню рівня кисню під час розкладання органічних решток.
Ще однією проблемою є його здатність швидко відновлюватися після механічного видалення. Навіть залишки рослини можуть дати початок новим заростям.
Науковці зазначають, що раніше північні озера залишалися занадто холодними для активного розвитку цього виду. Проте підвищення середніх температур призводить до того, що водойми швидше прогріваються та довше зберігають тепло.
Для прогнозування подальшого поширення рослини дослідники проаналізували тисячі записів про водойми, де вона була присутня або відсутня. До моделі включили понад 20 показників, серед яких температура, кількість опадів, площа озер та щільність населення навколо них.
Після цього алгоритм застосували приблизно до 12 тисяч водозбірних територій Квебеку. Науковці також створили шість сценаріїв розвитку ситуації до 2100 року з урахуванням різних темпів потепління та демографічних змін.
Під час дослідження виявилося, що найточніші результати дають саме локальні дані. Модель, побудована на інформації з Квебеку, виявилася ефективнішою за аналоги, створені на основі даних із усієї Північної Америки чи природного європейського ареалу рослини.
Серед ключових факторів поширення виду вчені назвали максимальну температуру прогрівання водойм і тривалість утримання тепла. Важливу роль також відіграють кількість опадів та здатність водойм накопичувати воду.
Окремо дослідники виділили людський фактор. Чим більше людей проживає біля озер, тим більше там човнових станцій, причалів і водного транспорту. Саме так рослина найчастіше потрапляє до нових водойм.
Фрагменти мільфойлу можуть чіплятися до човнових гвинтів, причепів або обладнання та переноситися на значні відстані. Для появи нового осередку достатньо лише одного уламка стебла.
Згідно з прогнозами, за сценаріїв найінтенсивнішого потепління потенційна територія поширення рослини може збільшитися майже у п’ять разів. Найвищі ризики прогнозуються на заході Квебеку та вздовж річки Святого Лаврентія.
Дослідники вважають, що нова модель дозволить не лише відстежувати поширення бур’яну, а й завчасно визначати водойми, які перебувають у зоні ризику. Це дасть змогу зосередитися на профілактиці, яка залишається найдешевшим та найефективнішим способом боротьби з інвазивними видами.