Астрономи зафіксували потужні космічні вітри, які можуть прирікати галактики на загибель. Нові спостереження допомагають пояснити, чому у ранньому Всесвіті існувало так багато “мертвих” галактик.
Про це пише Futurism.
Дослідники використали можливості космічного телескопа “Джеймс Вебб” для вивчення галактики, яка існувала приблизно через один мільярд років після появи Всесвіту. Під час спостережень вони виявили величезний потік холодного газу, що виривається за межі галактики та поступово позбавляє її матеріалу, необхідного для народження нових зірок.
На думку вчених, саме цей галактичний вітер може стати причиною її загибелі. Провідна авторка дослідження Ребекка Девіс із Технологічного університету Суїнберна в Мельбурні зазначила, що якщо швидкість втрати газу збережеться, галактика може повністю припинити формування нових зірок менш ніж за 50 мільйонів років.
Астрономи називають “мертвими” ті галактики, де процес зореутворення вже завершився. Такі об’єкти виявлялися у великій кількості навіть тоді, коли Всесвіт був ще дуже молодим, що довгий час залишалося науковою загадкою.
Раніше однією з можливих причин вважали темну енергію, яка могла впливати на розвиток раннього Всесвіту сильніше, ніж зараз. Також існувала думка, що подібні руйнівні вітри здатні створювати лише надмасивні чорні діри.
Однак нові дані свідчать про інший сценарій. Об’єкт CRISTAL-02, який досліджували науковці, виявився системою кількох галактик, що перебувають на завершальному етапі злиття. У той період такі космічні зіткнення траплялися значно частіше через високу щільність середовища.
Під час зближення галактик великі обсяги газу спрямовуються до центральних областей, провокуючи вибухове зростання темпів народження нових зірок. У випадку CRISTAL-02 цей показник виявився удвічі вищим, ніж у галактик аналогічного розміру.
Вчені припускають, що саме такий сплеск зореутворення запускає механізм самознищення. Масивні зорі швидко завершують свій життєвий цикл, вибухають як наднові та створюють додаткові потужні потоки речовини. Разом вони формують вітер, здатний буквально видувати газ із галактики.
За словами Ребекки Девіс, майже половина масивних галактик раннього Всесвіту взаємодіє із сусідніми системами. Це може свідчити, що явище не є винятком, а було поширеним процесом, який і призвів до появи великої кількості “мертвих” галактик у перші епохи існування Всесвіту.