Після Місяця та Марса дослідники пропонують готуватися до пілотованої експедиції на Титан. Науковці вважають, що цей супутник Сатурна має умови, які роблять його одним із найперспективніших місць для майбутніх місій.
Про це пише Space.
11–12 червня в американському штаті Колорадо відбувся саміт “Люди на Титані – 2026”, де обговорювали перспективи польоту людей на найбільший супутник Сатурна після освоєння Місяця та Марса. Учасники аналізували, наскільки реальною є така місія, які технології для неї потрібні та з чого варто почати підготовку.
Директорка Інституту планетології Аманда Хендрікс наголосила, що до практичної реалізації ще дуже далеко. Водночас, за її словами, важливо вже зараз сприймати Титан як реальний напрямок для майбутніх пілотованих експедицій, який може стати наступною великою метою після Марса.
Під час саміту фахівці обговорили широкий спектр питань: конструкції скафандрів, житлових модулів, шлюзів, способи пересування поверхнею, рівень освітленості, а також погодні особливості Титана. На цьому супутнику існують річки, озера, мусони та повені, однак вони утворені не водою, а вуглеводнями.
Окрему увагу приділили можливості використовувати Титан як базу для запуску місій до інших супутників Сатурна, зокрема Енцелада. Крім того, великі запаси метану, азоту та кисню можуть стати ресурсом для подальшого освоєння віддалених районів Сонячної системи.
За словами Хендрікс, одним із головних викликів залишається тривалий переліт. Дослідникам потрібно або скоротити його тривалість, або створити технології, які допоможуть астронавтам легше переносити багаторічну подорож.
Науковиця також назвала щільну азотну атмосферу Титана однією з головних переваг цього світу. Вона забезпечує природний захист від багатьох видів космічного випромінювання, що може зробити перебування людей безпечнішим.
Багато інформації про супутник уже отримали завдяки зонду “Гюйгенс”, який 14 січня 2005 року здійснив посадку на Титані в межах спільної місії NASA та ESA “Кассіні-Гюйгенс”.
Наступним апаратом, який має дослідити поверхню Титана, стане місія NASA Dragonfly. Її запуск наразі запланований не раніше 2028 року, після чого апарат близько шести років летітиме до супутника.
Після посадки Dragonfly працюватиме понад три роки. Завдяки роторам апарат зможе перелітати на великі відстані, автоматично прокладаючи маршрут між різними районами, відбираючи зразки поверхні та аналізуючи їх за допомогою наукових приладів.
У саміті також взяв участь директор факультету космічних досліджень Південно-Західного дослідницького інституту Скот Рафкін. Він заявив, що політ людей на Титан є надзвичайно амбітною метою, однак саме такі проєкти в минулому ставали поштовхом до найбільших проривів у дослідженні космосу.
За словами Рафкіна, Титан вирізняється серед інших світів Сонячної системи своїми річками, озерами, погодою, дюнами та складною хімією. На його думку, прагнення здійснити пілотовану експедицію допоможе прискорити розвиток технологій для дослідження всієї Сонячної системи.
Він наголосив, що головні труднощі пов’язані не з законами фізики, а з часом, технологічними можливостями та готовністю інвестувати у такі проєкти. Розвиток рушійних установок, систем енергозабезпечення, робототехніки, зв’язку, виробництва та життєзабезпечення поступово наближає людство до цієї мети.
Рафкін підкреслив, що саміт не мав на меті розробку конкретної місії. Його учасники прагнули започаткувати довгостроковий напрям досліджень, який стимулюватиме нові технологічні рішення.
Аманда Хендрікс повідомила, що другий саміт “Люди на Титані” планують провести приблизно під час запуску місії Dragonfly у 2028 році.