Дослідники наблизилися до відповіді на давню загадку про навігацію перелітних птахів і поштових голубів. Вони пов’язали це відчуття з клітинами печінки, які працюють як внутрішній компас.
Учені давно знали, що магнітне поле Землі допомагає птахам орієнтуватися в просторі, але сам механізм залишався незрозумілим. Нове дослідження підказує, що ключ може ховатися в імунних клітинах печінки голубів — макрофагах.
За словами співавторки роботи, наукової співробітниці з імунології Боннського університету Клівії Лісовскі, ці клітини розщеплюють старі еритроцити, через що в них накопичується залізо. Саме залізо робить макрофаги суперпарамагнітними, а наночастинки в їхній структурі можуть вирівнюватися за магнітним полем і «намагнічуватися».
У новій роботі Лісовскі з колегами простежили, де саме розташовані магнітні клітини в організмі голубів. Печінка та селезінка містять багато заліза, тож дослідники спершу припустили, що саме ці органи можуть реагувати на магнітне поле.
Співавтор дослідження, експерт із нанонауки з Університету Дуйсбург-Ессена Ульф Відвальд, розповів, що печінка птахів показала значно сильнішу магнітну реакцію, ніж будь-яка інша тканина, яку вивчали. Після цього команда зосередилася на макрофагах і перевірила їх окремо.
Результати показали: голуби, у яких видалили макрофаги, губилися в похмуру погоду. Коли ж світило сонце, вони все ж знаходили дорогу до вольєра, ймовірно, завдяки сонячним орієнтирам.
Дослідники також помітили, що багаті на залізо макрофаги розташовані дуже близько до нервових волокон. Це може означати, що магнітна інформація передається до мозку саме цим шляхом. На думку авторів, такий механізм здатен пояснити орієнтацію нічних птахів, а також акул, кажанів та інших тварин, які мігрують у темряві.