Міжнародна команда науковців виявила, що сміх виник задовго до появи Homo sapiens. Дослідження показало: його коріння сягає щонайменше 15 мільйонів років тому.
Про це пише Nature.
Вчені дослідили поведінку людиноподібних мавп — шимпанзе, бонобо, орангутанів і горил — та з’ясували, що їхній сміх має той самий акустичний ритм, що й у людей.
Це стало сильним доказом того, що сміх з’явився ще у спільного предка сучасних людей і великих приматів. За оцінками дослідників, цей предок жив на Землі не менше ніж 15 мільйонів років тому.
Результати роботи опублікували у науковому журналі Communications Biology. Дослідження охопило 140 окремих звукових записів, зроблених під час ігор та лоскотання.
Науковці аналізували сміх чотирьох борнейських орангутанів, двох горил, трьох бонобо, чотирьох шимпанзе та чотирьох людських дітей віком від шести місяців до семи років.
Фахівці вимірювали часові проміжки між окремими звуками та загальну тривалість кожного “сміхового” фрагмента. Аналіз показав, що сміх усіх п’яти видів є ізохронним — тобто інтервали між “ха-ха” та “хі-хі” майже однакові.
Водночас учені помітили цікаву закономірність. Під час лоскотання сміх був рівнішим і стабільнішим, а під час активних ігор ставав хаотичнішим.
Біологи пояснюють це просто: під час руху дихання збивається, а грудна клітка стискається, що впливає на ритм звуків.
Окремо дослідники наголосили на унікальній рисі людини. Саме Homo sapiens виявився єдиним приматом, здатним свідомо змінювати тон, гучність і ритм сміху залежно від ситуації.
Саме ця здатність, на думку вчених, розвивалася паралельно з мозковими механізмами, які згодом стали основою людської мови.