Учені заявили про те, що серія найсильніших посух, які тривали десятиліттями, згубила Індську або Хараппську цивілізацію, одну з перших цивілізацій світу, повідомляє Live Science.
Цивілізація долини Інду процвітала між 5000 і 3500 років тому в регіоні, який простягався вздовж сучасного кордону Індії та Пакистану. Представники цивілізації заснували такі міста, як Хараппа і Мохенджо-Даро, з розвиненими системами водокористування. Вони також створили писемність, яку досі не розшифрували сучасні вчені, і подорожували до Месопотамії, з якою вели торгівлю.
Причини занепаду цивілізації були причиною суперечок між ученими. У новому дослідженні вони стверджують, що ключову роль зіграли руйнівні посухи.
“Послідовні сильні посухи, кожна з яких тривала понад 85 років, ймовірно, зіграли ключову роль в остаточному падінні цивілізації долини Інду”, — йдеться в заяві наукової групи. Вчені з’ясували, що в міру того, як посухи посилювалися, люди переселялися в регіони, які все ще зберігали водні ресурси. Але в кінцевому підсумку міста по всьому регіону занепали.
Столітня посуха, що почалася близько 3500 років тому, “збігається з широкомасштабною деурбанізацією і культурним запустінням великих [міст]”, — заявили вчені.
Під час дослідження вчені використали три масштабні моделі глобального клімату, які використовують величезний масштаб даних про клімат протягом тисяч років. З їхньою допомогою дослідники змогли з’ясувати, як змінювалися опади і температура 5000-3500 років тому в регіоні, який населяла Індська цивілізація. Усі три моделі показали наявність посух.
“Послідовне зниження кількості опадів з 5000 до 3000 років [тому] у всіх моделях гарантує, що такі особливості, як багатовікові посухи, ослаблення мусонів або зрушення в кількості зимових опадів, є реальними, стійкими сигналами, а не артефактами однієї моделі”, — заявив провідний автор дослідження Хірен Соланкі, докторант Індійського технологічного інституту в Гандінагарі.
Вчені використали дані про опади і температуру в гідрологічній моделі, щоб визначити, як річки, струмки та інші водойми в регіоні змінювалися з плином часу. Вони порівняли отримані результати з археологічними даними, що показують розташування поселень, і виявили, що вони, як правило, з плином часу зміщувалися, щоб залишатися ближче до води.
Щоб перевірити ще раз результати, вчені вивчили попередні дослідження, присвячені швидкості зростання сталагмітів і сталактитів у печерах регіону. Ці утворення ростуть повільніше в періоди, коли опадів менше, що побічно свідчить про посуху. Дослідники також вивчили попередні роботи, що показують, як із часом змінювалися осадові відкладення в озерах регіону.