Хмари Юпітера настільки щільні, що жоден космічний апарат не зміг виміряти, що саме ховає під ними найбільша планета Сонячної системи. Зонд Galileo втратив зв’язок із Землею ще у 2003 році, занурившись у глибоку атмосферу, а сучасний апарат Juno спостерігає за планетою з безпечної орбіти.
Про новітнє комп’ютерне моделювання, яке дозволило зазирнути вглиб гіганта, пише Phуs.org.
Більше кисню, ніж на зірці
Команда під керівництвом Джихюна Яна з Чиказького університету об’єднала хімію та гідродинаміку (наука про рух рідин і газів — ред.) в одну складну модель.
Результат аналізу вражає: Юпітер містить приблизно в півтора рази більше кисню, ніж Сонце. Це спростовує попередні теорії, згідно з якими вміст кисню на планеті мав би складати лише третину від сонячного.
«Це давня дискусія в планетології. І це свідчення того, як останнє покоління обчислювальних моделей може змінити наше розуміння інших планет», — зазначив Ян.
Чому це важливо
Кількість кисню, який на Юпітері переважно зв’язаний у молекулах води чи льоду, є «архівним записом» історії планети.
Знаючи точну концентрацію елементів, вчені можуть визначити:
- Де саме сформувався Юпітер (на своєму нинішньому місці чи дрейфував з іншої частини системи).
- Як формувалися інші планети, включно із Землею.
- Які умови необхідні для виникнення життя на екзопланетах.
Повільний світ
Ще одне відкриття моделі стосується руху атмосфери. Виявилося, що гази переміщуються вертикально набагато повільніше, ніж вважалося.
Щоб пройти крізь один шар атмосфери, молекулі може знадобитися кілька тижнів, а не годин, як припускали раніше. Це означає, що процеси в надрах газових гігантів є значно стабільнішими та «лінивішими».