Позіхання може бути не лише ознакою втоми чи нудьги, а й допомагати мозку підтримувати оптимальну температуру. До такого висновку дійшли дослідники, які вивчали явище заразного позіхання та його зв’язок з охолодженням організму.
Про це повідомляє Space Daily.
В основі роботи лежить так звана терморегуляторна теорія позіхання, яка припускає, що позіхання може частково охолоджувати мозок. Перші прямі докази на її користь опублікували ще у 2007 році Ендрю Геллап і Гордон Геллап у журналі *Evolutionary Psychology*.
В одному з експериментів 33 студенти Університету Олбані переглядали відео, де люди позіхали. Під час цього вони прикладали до чола компреси різної температури: холодний (4 °C), теплий (46 °C) або кімнатної температури.
Результати виявилися несподіваними. У групах із теплими та нейтральними компресами позіхнули по 41% учасників, тоді як серед тих, хто використовував холодний компрес, цей показник становив лише 9%. На думку авторів, це може свідчити про зв’язок між охолодженням і зменшенням частоти позіхання.
Схожу закономірність виявили й в іншому експерименті. Майже половина учасників, які дихали ротом або не отримували спеціальних інструкцій, позіхнули. Натомість серед тих, кому запропонували дихати носом, випадків заразного позіхання не зафіксували. Дослідники припустили, що носове дихання також може сприяти охолодженню мозку.
Подібні результати згодом отримали й у дослідах із хвилястими папужками та щурами. А в дослідженні 2019 року охолодження ділянки сонних артерій на шиї також супроводжувалося меншою кількістю випадків заразного позіхання.
Водночас науковці наголошують, що теорія поки не вважається остаточно доведеною. Більшість досліджень проводилися на невеликих групах учасників, а американський дослідник Роберт Провайн вважає, що заразне позіхання може бути насамперед пов’язане із соціальною поведінкою та схильністю людей наслідувати одне одного.