Більшість людей не здатні пригадати події, які сталися до трьох-чотирьох років життя. Нове дослідження показало, що причина може ховатися в особливостях розвитку центрів пам’яті ще в ранньому віці.
Про це пише Live Science.
Науковці давно намагалися зрозуміти, чому люди майже не зберігають спогадів про найперші роки життя. Нове дослідження, результати якого опублікували в журналі Nature Communications, свідчить, що причина полягає не у відсутності пам’яті, а в тому, як у дитинстві формується гіпокамп — ділянка мозку, відповідальна за збереження й відтворення спогадів.
Під час роботи вчені дослідили тканини мозку лабораторних тварин на різних етапах розвитку — від народження до дорослого віку. Вони встановили, що зона пам’яті CA3 у наймолодших особин не є порожньою. Навпаки, вона містить велику кількість хаотично сформованих нейронних зв’язків.
Автори дослідження назвали цей стан *tabula plena* — «заповнена дошка». У перші дні життя синапси між нервовими клітинами дуже сильні, тому для активації нейрона достатньо лише одного сигналу. Згодом мозок поступово перебудовує цю мережу, видаляючи зайві зв’язки та залишаючи більш впорядковану систему. Основний етап такого переформатування завершується до підліткового віку.
Саме ця надмірна активність молодого мозку, на думку дослідників, і пояснює феномен дитячої амнезії. Через високу чутливість нейронів різні враження легко накладаються одне на одне, через що мозок не може чітко відокремити окремі події. У результаті формуються узагальнені образи, а не детальні спогади.
Як приклад науковці навели поведінку молодих гризунів. Якщо доросла тварина після слабкого удару струмом боїться лише конкретного місця, де це сталося, то дитинча починає уникати будь-якого схожого середовища. Це свідчить, що пам’ять про подію існує, але не має достатньої точності. З віком нейрони потребують вже кількох сигналів для активації, що дозволяє створювати більш стабільні й конкретні спогади.
Дослідники також припускають, що така надмірна кількість нейронних зв’язків закладається ще до народження. На їхню думку, це допомагає дитині швидко поєднувати між собою звуки, запахи, зорові образи та іншу інформацію, необхідну для виживання. Якби мозок починав розвиток як «чиста дошка», формування перших зв’язків між нейронами відбувалося б значно повільніше.
Після народження життєвий досвід поступово відсіює зайві зв’язки та впорядковує роботу мозку. Водночас ранні враження можуть впливати на підсвідомість і подальший психологічний розвиток людини, хоча вони не зберігаються у вигляді чітких спогадів, які можна свідомо пригадати.