Сприйняття часу людиною досі залишається науковою загадкою.
Зовсім недавно нове дослідження поставило під сумнів те, що універсальний внутрішній годинник людини завжди працює справно, пише IFLScience (переклад – «Фокус» ).
Навіть Альберт Ейнштейн використав подібну концепцію для того, щоб пояснити свою теорію відносності.
– Коли чоловік проводить із гарною дівчиною цілу годину, він пролітає як хвилина. Але змусіть його посидіти на гарячій плиті хвилину, і вона здасться довшою за годину. Все відносно, – казав Ейнштейн.
У новому дослідженні вчені вирішили вивчити цей ефект. В експерименті взяли участь 33 особи, які тренувалися на велотренажері. На екрани проектувалася віртуальна траса завдовжки 4 км, а учасники мали «проїхати» цей шлях якнайшвидше. Після тестового заїзду велосипедисти мали пройти трасу в трьох різних умовах у випадковому порядку:
– одиночний заїзд, коли на трасі було видно лише власний віртуальний аватар;
– заїзд із ще однією людиною, яка не була конкурентом;
– Заїзд із конкуруючим противником, якого треба було перегнати на трасі.
До, під час та після випробувань учасників просили оцінити хід часу, а точніше відрахувати 30-секундний інтервал. Учасникам не надавалося жодної інформації про частоту їх серцевих скорочень, продуктивність під час випробування та іншу інформацію, яка могла б відволікати.
Результати показали, що під час велотренування учасники відчували уповільнення часу порівняно з моментами до та після тренування.
На результати також не вплинули умови велотренування. Незалежно від того, змагалися учасники чи їхали поодинці, їхнє сприйняття часу відставало приблизно 9%. Внутрішнє уявлення часу людей трохи випереджало реальний перебіг часу.
Автори визнають, що їхнє дослідження було відносно невеликим і в ньому брали участь люди, які перебували у добрій фізичній формі. Такі застереження не дають можливості узагальнювати результати, каже співавтор роботи професор Ендрю Едвардс із Кентерберійського університету.
– Учасники не були професійними велосипедистами, але були у гарній фізичній формі, що стосується не всіх. Розмір вибірки в 33 людини дає перший погляд, що інтригує, на те, як може спотворюватися сприйняття часу, — підсумував Едвардс.