Вчені, які проводять дослідження джмелів, навчили їх розпізнавати світлові сигнали, які є свого роду аналогом азбуки Морзе. Так ці комахи знаходили ласощі, повідомляє Science Alert.
За словами дослідників, це перше підтвердження того, що Bombus terrestris можуть ухвалювати рішення про пошук їжі, ґрунтуючись виключно на тривалості світлового сигналу. Тобто, джмелі можуть обробляти часову інформацію подібно до хребетних. А ця здатність, яка може сприяти виживанню в дикій природі.
“Ми хотіли з’ясувати, чи здатні джмелі розпізнавати різницю між цими різними тривалостями, і було дуже цікаво спостерігати за ними”, – заявив учений-біхевіорист Алекс Девідсон із Лондонського університету королеви Марії у Великій Британії.
Останніми роками вчені розкривають приховані глибини пізнавальних здібностей бджіл і джмелів. Вони не тільки займаються землеробством, а й можуть працювати спільно і навчати один одного розв’язанню головоломок, які раніше здавалися занадто складними для них. Деякі види бджіл також продемонстрували здатність розуміти і використовувати деякі базові математичні поняття.
Уміння визначати тривалість – навичка, яка може допомогти тваринам у багатьох аспектах, від пошуку їжі до спаровування та уникнення хижака. Девідсон і його колеги провели експеримент, який мав показати, чи здатні джмелі розрізняти короткий і довгий спалах світла — основні одиниці, що використовуються в азбуці Морзе.
Спочатку джмелям показували екран із двома миготливими лампочками на невеликому майданчику для пошуку їжі: одна блимала довше, а інша – коротше. В одному експерименті порівнювали 5-секундні імпульси та 1-секундні спалахи, тоді як в інших для тривалих стимулів використовували 2,5-секундні миготіння, а для коротких – 0,5-секундні.
Одна тривалість спалаху була пов’язана з ласощами, а інша – з гірким хініном. На першому етапі експерименту джмелі повинні були запам’ятати, яка тривалість пов’язана з нагородою, а яка – з гіркотою. Вони повинні були переміщатися лабіринтом, поки не наберуть 15 правильних відповідей із 20.
Після цього вчені перевірили, чи справді джмелі вивчили сигнали. Для цього вони повністю прибрали підкріплення і виключили можливість того, що комахи просто нюхали цукор.
Навіть без цукру джмелі обирали часовий патерн, пов’язаний із підкріпленням, частіше, ніж могло бути просто випадковістю. Але чому вони так роблять, залишається загадкою.