Про це пише DailyMail .
Новий аналіз так званого «втраченого валуна», який було взято зі Стоунхенджа понад 90 років тому, передбачає, що, можливо, зовсім не люди переміщали ці гігантські валуни. На думку доктора Брайана Джона , колишнього викладача геології з Даремського університету, на проаналізованому валуні є характерні сліди, які залишають льодовики.
Така думка підриває поширену теорію про те, що каміння для Стоунхенджа було видобуто на південному заході Уельсу і вручну перевезено на рівнину Солсбері.
“Відкриття підтверджує мою теорію про те, що камені для Стоунхенджа не були перенесені людиною”, – говорить доктор Джон.
Крім каменів сарсенів, які формують такий відомий силует Стоунхенджа, там розміщено також близько 80 менших блакитних каменів. Історики вважають, що це каміння було взято з пагорбів Уельсу, але те, хто і як їх переніс часто стає предметом суперечок.
Свої аргументи доктор Джон грунтує на аналізі валуна із блакитного каменю розміром із людський череп. Цей камінь відомий під назвою валун Ньюелла. Він був вперше знайдений у 1924 році геологом Робертом Ньюеллом та полковником Вільямом Хоулі.
Спершу Хоулі вирішив, що знайдений камінь – це сміття, і збирався його викинути. Але Ньюелл врятував камінь і поклав його в картонну коробку, яка вирушила на його горище з рядом інших знахідок.
У 1976 Ньюелл передав камінь музею Солсбері, що сталося незадовго до смерті геолога. У 1977 році вчені знову згадали про камінь, але швидко їхній інтерес згас. Тільки в 2022 році доктор Джон знайшов згадки про камінь і з’ясував, чи ще цей валун зберігається.
Досліднику дозволили оглянути камінь та провести ретельний аналіз його поверхні. Джон виявив на камені ряд слідів, які вказують на те, що камінь був перенесений льодовиком, а не людиною.
«Ератичні валуни чи льодовикові валуни, як правило, мають характерні грані на поверхні. Зазвичай вони мають кілька різних граней, розташованих під кутом один до одного», — каже експерт.
Справа в тому, що коли льодовики рухаються з льодовиком, вони перевертаються з одного боку на інший. Під час цього процес утворюється кілька різних плоских граней із закругленими краями, як у валуна Ньюелла.
Також на валуні є ряд подряпин і тріщин, які часто з’являються в результаті льодовикового перенесення.
На думку доктора Джона, його відкриття є переконливим доказом того, що валун Ньюелл та інші валуни з блакитного каменю в Стоунхенджі були принесені туди льодовиком.