Марс у минулому мав річки, озера та, ймовірно, клімат, придатний для життя. Та тепер вчені припускають, що подібні умови можуть повернутися. До таких висновків дійшли дослідники з Чиказького університету, які вивчили хімічний склад марсіанських порід і змоделювали кліматичну історію планети.
Нове дослідження, опубліковане 2 липня 2025 року в журналі Nature, пояснює зникнення атмосфери та води на Марсі і чому планета стала холодною пустелею. Очолювана Едвіном Кайтом команда дослідників встановила, що Марс періодично переживав епізоди потепління, спричинені поступовим зростанням яскравості Сонця. У ці періоди на планеті з’являлася рідка вода, яка формувала каньйони й озера. Однак, на відміну від Землі, клімат Марса не мав стабілізувального механізму — вулканічна активність на планеті була надто слабкою, щоб відновлювати парниковий ефект, – пише 24 Канал.
Під час таких потеплінь вода активувала хімічні реакції, внаслідок яких вуглекислий газ із атмосфери зв’язувався у скелях у вигляді карбонатів. У результаті парниковий ефект слабшав, і Марс знову охолоджувався на періоди до 100 мільйонів років. Ці цикли перетворили планету на нестійке середовище для життя. Згідно з розрахунками вчених, періоди “вологої активності” були надто короткими для еволюції складних біологічних форм.
Одним із ключових доказів на користь цієї моделі стало відкриття карбонатних порід на горі Шарп марсоходом Curiosity. Дослідники вважають ці мінерали “сховищем” марсіанського вуглецю. На Землі подібні породи допомагають стабілізувати клімат, але на Марсі вони, навпаки, зруйнували парникову рівновагу.
Карбонати утворюються, коли вода і вуглекислий газ реагують з елементами у ґрунті. На Марсі цей процес виявився пасткою, яка фактично “висмоктала” атмосферу з планети. Вчені раніше не могли знайти підтвердження такого сценарію, однак результати аналізу зразків, отриманих Curiosity у квітні 2025 року, дозволили заповнити прогалину в розумінні кліматичного механізму Червоної планети.
На думку Едвіна Кайта, навіть у минулому умови для життя на Марсі були скоріше винятковими, аніж типовими. Планета природно тяжіє до стану холодної пустелі. Але модель також показує, що у майбутньому цикл потепління може повторитися. Якщо Сонце продовжить збільшувати яскравість, Марс може знову тимчасово стати придатним для існування рідкої води.