Скам’янілості віком 85 млн років вказали на існування “монстра”, який полював у відкритому морі за епохи динозаврів. Нещодавно ідентифікований вид лютої морської рептилії був названий Traskasaura sandrae.
Як пише Interesting Engineering, у рептилії, довжиною 12 м, була довга шия і потужні, гострі зуби, які ідеально підходили для дроблення здобичі. Вчені описали Traskasaura як “дуже дивного”, несхожого на жодного відомого раніше еласмозавра.
Еласмозавр – рід плезіозаврів, що мешкав у водах Північної Америки в пізньокрейдяний період. Цей довгошиїй плезіозавр існував в один час із динозаврами.
Цей плезіозавр, імовірно, полював зверху, що вказує на унікальну адаптацію, яка потенційно робила його одним із перших у своєму роді, хто використовував таку стратегію.
Видання зазначило, що першу скам’янілість знайшли ще 1988 року в Канаді, але справжня ідентичність цієї чудової тварини досі залишалася загадкою.
“Скам’янілості плезіозаврів відомі вже кілька десятиліть, але ідентичність тварини, яка залишила скам’янілості, залишається загадкою”, – пояснив професор Ф. Робін О’Кіф, провідний автор з Університету Маршалла в Західній Вірджинії.
“Наукова плутанина щодо цього таксону зрозуміла. Він має дуже дивну суміш примітивних і похідних рис. Зокрема, плече не схоже на жодного іншого плезіозавра, якого я коли-небудь бачив, а я бачив кілька”, – додав учений.
Знайдений 1988 року зразок був разюче повним, із черепом, шиєю, кінцівками та хвостом, хоча один бік був деградований. Але відкриття другого скелета молодої особини, що добре зберігся, мало вирішальне значення, оскільки дало змогу дослідникам підтвердити й зрозуміти незвичайні особливості, які спостерігаються в оригінальної дорослої скам’янілості.
Як розповів О’Кіф, у трасказавра була винятково довга шия – це його визначальна характеристика. Докази, отримані з його решток, показують принаймні 36 добре збережених шийних (шийних) хребців, що переконливо свідчить про те, що загальна кількість шийних хребців становила 50 або навіть більше.
Крім того, його ласти мають форму “перевернутих крил літака”, причому більш вигнута поверхня розташована на нижньому боці.
Вчені підкреслили, що незвичайні риси істоти вказують на унікальний стиль полювання: пікірування на свою здобич зверху. Його відмінні риси скелета вказують на потужні здібності до плавання вниз. Вчені припустили, що в меню цього жахливого хижака були численні амоніти, чиї черепашки не могли б зрівнятися з міцними зубами трасказавра, що дроблять.