Науковці виявили найдавніші сліди павучих ікол у скам’янілості віком 518 мільйонів років. Знахідка допомогла зрозуміти, як формувалася одна з головних ознак сучасних павуків.
Про це пише Science Alert.
Йдеться про істоту під назвою *Urokodia aequalis*, яка жила на території сучасного Китаю ще в кембрійський період. Її рештки вивчали роками, але лише зараз вдалося помітити ранню форму так званих павучих “іклів”.
Ця істота зовні мало нагадувала сучасного павука. Вона мала видовжене сегментоване тіло, багато дрібних лап, хвіст, схожий на креветковий, а також голову з великими очима на стебельцях.
Довжина тіла становила лише два-три сантиметри.
Те, що сьогодні називають іклами павуків, насправді є хеліцерами. Вони є у павуків, скорпіонів, кліщів, мечохвостів та інших представників групи хеліцерових.
Дослідники з Юньнанського університету в Китаї та Лестерського університету у Великій Британії використали рентгенівську томографію, щоб зазирнути всередину окам’янілостей.
Саме тоді вони побачили добре збережені м’які тканини та клешнеподібні кінцівки біля голови. На думку вчених, це і є рання форма хеліцер.
Палеобіолог Юй Лю пояснив, що команда одразу зрозуміла важливість відкриття. За його словами, ця скам’янілість може бути дуже далеким предком сучасних павуків і скорпіонів.
До цього найдавнішим відомим носієм хеліцер вважався *Megachelicerax cousteaui*. Але *Urokodia aequalis* жив приблизно на 14 мільйонів років раніше.
Науковці вважають, що ця знахідка дає точнішу картину того, як маленькі кінцівки біля рота поступово перетворилися на ікла та клешні.
За їхніми словами, форма цих структур зберігалася сотні мільйонів років і стала основою для еволюції багатьох сучасних хижих членистоногих.
