У Східному Єрусалимі, за кілька кілометрів від Старого міста, археологи виявили поховання жінки, закутої важкими залізними ланцюгами, якими у давню візантійську епоху катували своє тіло християнські монахи-аскети.
Повідомлення про це відкриття опубліковане в Journal of Archaeological Science.
Знахідку зробили на місці залишків візантійського монастиря, датованого 350-650 роками нашої ери.
Монастир, де була виявлена гробниця, мав стратегічне розташування вздовж маршруту християнського паломництва до Єрусалиму – міста, яке перетворилося у важливий релігійний центр у візантійський період, залучаючи вірян з усіх куточків Римської імперії.
Недавні розкопки виявили тут декілька поховань, які, як вважають науковці, датуються 5 століттям нашої ери. В одному з них похована людина, яка мала на шиї руках та ногах численні великі металеві кільця, діаметр яких сягав приблизно десяти сантиметрів і загальною вагою кілька десятків кілограмів.
Такі важкі ланцюги для самокатувань у візантійському суспільстві в той період використовували ченці-аскети.
Паула Котлі з Інституту науки Вейцмана разом зі своїми ізраїльськими колегами провели ретельне дослідження останків. Аналіз трьох збережених шийних хребців і одного зуба дозволив їм визначити, що поховання належало дорослій людині, ймовірно, у віці від 30 до 60 років на момент смерті.
Щоб визначити стать людини, вчені застосували пептидний аналіз емалі єдиного зуба і виявили значну присутність пептидів, що відповідають білку AMELX, пов’язаному з геном у Х-хромосомі, тобто похована людина була жінкою.
Таким чином науковці здобули перший археологічний доказом того, що жінки, поряд з чоловіками, у візантійський період підтримували екстремальні релігійні традиції та , можливо, відігравали набагато активнішу та суворішу роль у цих спільнотах, ніж визнавалося раніше.