Понад століття тому над Сибіром стався вибух, який знищив тисячі квадратних кілометрів лісу. Попри десятки досліджень, учені досі не можуть остаточно відповісти, який саме космічний об’єкт спричинив Тунгуську катастрофу.
30 червня 1908 року в районі річки Підкам’яна Тунгуска жителі побачили в небі величезну вогняну кулю. Очевидці розповідали, що небо ніби розкололося навпіл, а над тайгою спалахнуло яскраве світло.
Невдовзі стався потужний вибух, який вважають найбільшим космічним зіткненням у задокументованій історії людства. За сучасними оцінками, його потужність становила від 10 до 15 мегатонн у тротиловому еквіваленті, що в сотні разів перевищує потужність атомної бомби, скинутої на Хіросіму.
Ударна хвиля знищила понад 2 тисячі квадратних кілометрів лісу. Мільйони дерев були повалені на великій території, а наслідки вибуху відчувалися на значній відстані від епіцентру.
Перша наукова експедиція прибула на місце лише у 1927 році. Її очолював радянський мінералог Леонід Кулик, який сподівався знайти кратер і уламки космічного тіла.
Однак замість цього дослідники побачили масштабну зону руйнувань без будь-якої ударної воронки. Саме відсутність кратера стала однією з головних загадок Тунгуської катастрофи.
Сьогодні найпоширенішою вважається версія про повітряний вибух космічного об’єкта на висоті приблизно від 5 до 10 кілометрів над землею. У такому разі астероїд або комета не досягли поверхні планети, а зруйнувалися в атмосфері.
Серед основних гіпотез науковці розглядають вибух кам’яного астероїда діаметром близько 50–60 метрів або фрагмента комети. На користь кометної версії свідчать незвично світлі ночі, які спостерігалися після катастрофи в багатьох країнах Європи.
Попри численні дослідження, переконливих доказів на користь будь-якої з версій поки не знайдено. Ученим вдалося виявити лише мікроскопічні частинки, які можуть бути залишками космічного тіла.
Дослідники наголошують, що Тунгуська катастрофа залишається актуальною й сьогодні. Об’єкти подібного розміру трапляються у космосі значно частіше, ніж великі астероїди, тому астрономи продовжують уважно стежити за навколоземними об’єктами.