У Саудівській Аравії знайшли печеру з 54 рештками та сімома муміями гепардів віком від 127 до 4223 років. Зазначається, що мумії тварин утворилися природним шляхом від перебування в кислому середовищі, що є першим відомим випадком природної муміфікації великого хижака з родини котячих. Ці рештки вказали на те, що донедавна в регіоні був поширеним африканський підвид гепардів, але вже в останні півтора століття його замінив азійський. Це свідчить про те, що такі печери з рештками можуть бути важливим джерелом інформації про поширення видів у минулому та захист їх у майбутньому.
Статтю з результатами опублікували на сайті препринтів Research Square.
Для чого науковці вивчали рештки давніх гепардів
Як і решта великих котячих, гепарди (Acinonyx jubatus) пережили сильний занепад своєї популяції та наразі зникли з 98 відсотків площі свого історичного ареалу. Особливо вразливим є азійський підвид (A. j. venaticus), який зараз зустрічається лише на території Ірану, однак є історичні свідчення про поширення гепардів також на території Аравійського півострова та Леванту. Тож коли науковці натрапили на рештки гепардів у Саудівській Аравії, де зараз гепардів не залишилося, вони вирішили проаналізувати походження цих тварин.
Для цього дослідники проаналізували ДНК із тих решток, у яких було достатньо матеріалу для такого аналізу: мумії віком 127 років, і кісток віком 2904 і 4223 років. Цей аналіз показав, що давні гепарди, представлені кістковими рештками, були більш споріднені з підвидом гепардів із північно-західної Африки (A. j. hecki), тоді як молодша мумія — з азійським підвидом. Це свідчить на користь того, що два підвиди можуть існувати на одній території та за одних умов середовища.
Тож особини африканського підвиду можуть стати основою для відновлення популяції гепардів в Азії, де їхня чисельність недостатня для програм відродження виду в дикій природі, вважають науковці. А знайдені поруч з гепардами рештки здобичі, такої як місцевий вид газелей, підкажуть, які умови потрібні цим хижакам для відновлення популяції.