Учені знову взялися за загадкове явище, яке моряки описують уже близько 400 років. Йдеться про величезні ділянки океану, які вночі світяться рівним білим сяйвом аж до горизонту.
Про це повідомляє Space Daily.
Феномен отримав назву “молочні моря”. Вперше детально його зафіксували ще 25 січня 1849 року, коли капітан корабля “Музффер” описав дивне світіння в Аравійському морі.
За його словами, вода виглядала як молоко або рідкий метал. Поверхня була спокійною, а світло — рівномірним і без видимого джерела.
Подібні свідчення з’являлися ще з XVII століття. Проте довгий час науковці ставилися до цього як до морських легенд.
За весь цей час вдалося задокументувати лише близько 400 таких випадків. При цьому зразки води безпосередньо під час явища вдалося взяти лише один раз.
Ситуація змінилася у 2000-х роках, коли вчені почали використовувати нічні супутникові датчики. Саме вони вперше підтвердили, що “молочні моря” — реальне явище.
Супутники показали, що деякі світні зони можуть охоплювати десятки тисяч квадратних кілометрів. Такі події іноді тривають кілька днів або навіть тижнів.
Найчастіше це фіксують в Аравійському морі, Яванському морі та північно-західній частині Індійського океану. Саме там найчастіше про це писали моряки протягом століть.
Дослідники вважають, що причина криється у масовому розмноженні біолюмінесцентних бактерій. Імовірно, вони взаємодіють із певними видами водоростей.
За однією з головних гіпотез, бактерії починають світитися синхронно через механізм так званого кворумного відчуття. Це означає, що вони реагують на щільність своєї популяції.
Науковці також припускають, що таке світіння може мати екологічну роль. Наприклад, воно здатне приваблювати риб, які допомагають поширювати ці мікроорганізми океаном.
Окремо вчені помітили зв’язок між появою “молочних морів” та глобальними кліматичними процесами. Серед них — зміни температури води та мусонна активність.
Зараз дослідники формують базу даних, яка в майбутньому може допомогти передбачати появу цього феномена. Це дасть шанс організовувати експедиції та брати нові зразки води.
Поки що в розпорядженні науки є лише один зразок, отриманий ще у 1985 році. Саме він і став основою сучасної бактеріальної теорії.