Дивні спалахи з’являлися в дні випробувань ядерної зброї часів Холодної війни, а також збігалися з кількістю повідомлень про НЛО.
Науковці проаналізували незрозумілі зіркоподібні спалахи на знімках Паломарської обсерваторії в Каліфорнії, зроблених у період від 1949 до 1958 років. У результаті дослідження вони зробили сенсаційний висновок, що ці спалахи статистично пов’язані з ядерними випробуваннями й повідомленнями про НЛО.
Про це пише видання Live Science.
Загалом вчені дослідили близько 2000 фотопластин, на яких зафіксовано швидкоплинні точки світла, відомі як транзієнти.
Виявилося, що дивні спалахи з’являлися в дні випробувань ядерної зброї часів Холодної війни або близько до них, а також збігалися з кількістю повідомлень про НЛО.
За підрахунками науковців, ймовірність виникнення транзієнтів протягом 24 годин після наземних ядерних випробувань, проведених США, СРСР або Великою Британією, була на 45% вищою. Ба більше, кожне додаткове повідомлення про НЛО відповідало збільшенню кількості транзієнтів на 8,5%.
Дослідники дійшли висновку, що ці явища можна описати як «невипадкові зв’язки» між транзієнтами, ядерними випробуваннями і спостереженнями НЛО. Вони наголосили, що це відкриття перегукується з давніми припущеннями про те, що інопланетяни можуть спостерігати за ядерною діяльністю людства. Щоправда, автори дослідження зауважили, що дані не доводять жодного причинно-наслідкового зв’язку.
За словами співавтора дослідження, анестезіолога з Медичної школи Університету Вандербільта в Теннессі Стівена Брюля, який цікавиться НЛО, для інтерпретації зафіксованих спалахів було виключено деякі найпростіші пояснення. Тепер, на його думку, потрібно хоча б розглянути ймовірність того, що це можуть бути штучні позаземні об’єкти.
З таким поясненням зафіксованих спалахів багато науковців не згодні. Зокрема, деякі астрономи припускають, що розгадка, ймовірно, криється не в небі, а в недосконалості фотопластинок і ненадійних записах того часу.
За словами директора Центру астрофізики Джодрелл-Бенк при Манчестерському університеті у Великій Британії Майкла Гарретта, який не брав участі в дослідженні, науковці творчо підійшли до використання архівних даних, але їм варто бути обережними із занадто буквальною інтерпретацією результатів.