Сучасне зростання температури на Землі здатне, як не парадоксально, запустити процес, що в майбутньому призведе до льодовикової епохи. Про це йдеться у дослідженні фахівців Каліфорнійського університету в Ріверсайді, опублікованому в журналі Science.
Спираючись на моделі вивітрювання гірських порід та вуглецевого циклу океанів, дослідники показали, що кліматична система планети може вийти за межі саморегуляції й перейти у фазу різкого похолодання. Ці результати перегукуються з висновками інших наукових праць останніх років.
Історія Землі свідчить, що періоди екстремальної спеки змінювалися льодовиковими епохами, кардинально змінюючи ландшафт і життя всього живого. Головним чинником цих процесів є вуглецевий баланс, який регулюється геологічними механізмами – зокрема вивітрюванням порід.
Коли дощова вода стикається з силікатними породами, наприклад гранітом, вона зв’язує вуглекислий газ. Згодом вуглець переноситься в океани, де стає частиною вапнякових відкладів і мушель морських організмів, залишаючись там мільйони років. Цей так званий зворотний зв’язок вивітрювання порід працює як природний “термостат”: чим тепліший клімат, тим активніше відбувається процес охолодження. Водночас науковці наголошують, що такий механізм діє надзвичайно повільно й може бути нестабільним.
Особливе занепокоєння викликає зіставлення цих даних із сучасною ситуацією. Спалювання вугілля, нафти й газу спровокувало різке зростання рівня CO₂ в атмосфері, і планета нагрівається в десятки разів швидше, ніж це відбувалося в природних геологічних циклах.
На думку авторів дослідження, Земля справді здатна “охолонути” завдяки природним процесам, але питання полягає у термінах. Найімовірніше, цей процес триватиме десятки або навіть сотні тисяч років. Тому головна загроза полягає в тому, що людство може не витримати умов екстремального потепління, поки планета самостійно не відновить баланс. Вчені підкреслюють: природні механізми не спрацюють достатньо швидко, щоб пом’якшити наслідки кризи у найближчому майбутньому.