Археологи в Перу виявили дві картоплини, яким близько 500 років. Давній продукт зберігся до наших днів завдяки особливій технології обробки та унікальним умовам зберігання.
Про це пише Phys.org.
Незвичайну знахідку зробили під час розкопок інкського поселення Тамбо-В’єхо в долині Акарі на південному узбережжі Перу. Дослідники виявили дві картоплини чуньо — спеціально висушену картоплю, яку інки використовували як довготривалий запас їжі.
За словами археолога з Університету Калгарі Лідіо Вальдеса, від самого початку було зрозуміло, що йдеться про особливу знахідку. Подібні артефакти трапляються надзвичайно рідко, а за останнє століття аналогічний випадок фактично був лише один.
Результати дослідження опубліковані в журналі Journal of Field Archaeology.
Картопля походить з Анд і вирощується там тисячоліттями. Однак у свіжому вигляді вона швидко псується, особливо в теплому кліматі. Щоб вирішити цю проблему, мешканці гірських районів розробили технологію виготовлення чуньо.
Для цього картоплю залишали під сильними нічними морозами у високогір’ї, а вдень розморожували під сонцем. Після кількох таких циклів її висушували, отримуючи продукт, який можна було зберігати роками.
Знайдені в Тамбо-В’єхо картоплини належать до білого чуньо. Його виготовляли з гірких сортів картоплі, які після заморожування додатково вимочували протягом кількох тижнів і лише потім сушили.
Археологи виявили чуньо у 2024 році всередині керамічного глечика, вмурованого в підлогу стародавньої споруди. Разом із картоплею лежали уламок інкської кераміки та пошкоджене прядильне знаряддя.
Саме ці предмети допомогли підтвердити вік знахідки. Вчені вважають, що картопля датується XV-XVI століттями та належить до періоду існування імперії інків.
У той час чуньо був одним із головних продуктів харчування. Історичні джерела свідчать, що каравани лам перевозили його між численними складами імперії для забезпечення населення та робочої сили.
Легкість транспортування, тривалий термін зберігання та можливість масового виробництва зробили чуньо стратегічним продуктом для інків. Навіть після занепаду імперії він ще довго залишався важливою частиною раціону місцевих жителів.
Іспанський літописець С’єса де Леон писав, що продаж такого продукту в шахтарських регіонах дозволив багатьом іспанцям накопичити значні статки та повернутися на батьківщину заможними людьми.
Дослідники припускають, що картопля збереглася до наших днів завдяки поєднанню двох факторів: надзвичайно сухого клімату перуанського узбережжя та захисту всередині керамічного глечика.
Водночас точне місце походження цих картоплин залишається невідомим. Лідіо Вальдес сподівається, що майбутній хімічний аналіз допоможе визначити, в яких саме районах Анд їх виростили.
Також нещодавно вчені повідомили про ще одну важливу археологічну знахідку — у лісах Мексики виявили велике загублене місто майя. Примітно, що відкриття зробили не під час польової експедиції, а завдяки повторному аналізу цифрових архівних даних.