Космічний телескоп James Webb виявив на Плутоні та супутнику Сатурна Титані однакову невідому хімічну особливість. Дослідники поки не змогли визначити, яка саме речовина або сполука залишає такий спектральний слід.
Про це повідомляє ScienceAlert.
Дослідження провела міжнародна група науковців під керівництвом астронома Бруно Безара з Французького національного центру наукових досліджень (CNRS).
Попри величезну відстань між Плутоном і Титаном, обидва небесні тіла мають багато спільного. Вони багаті на азот і вуглеводні, а в їхніх атмосферах під дією сонячного випромінювання утворюються аерозольні серпанки.
Титан, відкритий ще 1655 року, вкритий густою атмосферою, яка ускладнює дослідження його поверхні. Водночас місія Cassini підтвердила наявність на супутнику озер рідкого метану й етану, дюн, гір і тектонічних структур. Саме тому Титан вважають одним із найперспективніших місць для вивчення пребіотичної хімії.
Під час спостережень James Webb зафіксував на Титані невідому особливість поглинання світла. Цей самий сигнал незалежно підтвердили одразу два наукові прилади телескопа.
Особливості поглинання в інфрачервоному спектрі допомагають визначати хімічний склад речовин, адже кожна молекула має власний спектральний “відбиток”. Однак цього разу отримані дані не збіглися з жодною з відомих науці сполук.
Під час окремої програми спостережень аналогічну особливість виявили й на Плутоні. Там вона виявилася навіть сильнішою, ніж на Титані.
На думку дослідників, джерело цього сигналу, найімовірніше, розташоване на поверхні обох небесних тіл, а не в їхніх атмосферах. Науковці порівняли його з десятками відомих сполук, серед яких бензол, ацетилен, кетен і пропадієн, але жодна не дала переконливого збігу.
Одне з можливих пояснень полягає в тому, що сигнал може створювати вже відома речовина, властивості якої змінюються під час взаємодії з іншими сполуками або за іншої фізичної форми.
Наступним кроком стануть додаткові спостереження, які допоможуть точніше визначити місця появи сигналу на поверхні Титана. Також великі надії вчені покладають на місію NASA Dragonfly, яка має прибути до супутника Сатурна в середині 2030-х років і дослідити можливі сполуки безпосередньо на місці.