Науковці з Університету Пенсильванії поставили крапку в палких дискусіях щодо того, чи не «ламається» гравітація на величезних відстанях. Дослідивши рух галактичних скупчень за допомогою Космологічного телескопа Атакама, вони з’ясували: фізичні закони діють бездоганно навіть у найвіддаленіших куточках космосу.
Дослідження, про яке пише Interesting Engineering, доводить, що сила тяжіння слабшає пропорційно квадрату відстані. Це саме те, що Ісаак Ньютон описав ще у XVII столітті, а Альберт Ейнштейн пізніше інтегрував у свою теорію відносності.
Астрофізики використали ефект спотворення мікрохвильового фону Всесвіту масивними скупченнями галактик. Це дозволило виміряти швидкість, з якою об’єкти наближаються один до одного на відстанях у сотні мільйонів світлових років.
Головна інтрига полягала в тому, що зірки на краях галактик часто рухаються занадто швидко. Деякі вчені припускали, що причина в «іншій» гравітації, яка працює інакше у великих масштабах. Проте нові дані спростували цю гіпотезу.
Якщо гравітація працює за класичними законами, а зірки все одно «газують», значить, їх штовхає щось невидиме. Таким чином, результати дослідження стали потужним доказом існування темної матерії.
Хоча ми досі не знаємо, з чого саме складається цей загадковий компонент, тепер ми впевнені: гравітація не винна. Стара добра фізика продовжує тримати Всесвіт у купі, підтверджуючи геніальність вчених минулого у XXI столітті.
